Начебто й не було вірші

Ніби нічого і не було: Ні зустрічі, ні знайомства - нічого, Як снігу, що літнього не випав, Не ждав себе ж самого....... Вірші цього автора.

Начебто й не було нічого… Начебто – ні ти не була, ні я… Ворушиться якась істота – Біль мій, що давно відпала.

Наче й не було нічого: Минуле схлинуло брудною водою талою, Місто для зрячих розклеїло афіші «прихід Весни» — Напівсліпі навряд чи… вірші без рубрики.

Наче й не було нічого: Минуле схлинуло брудною водою талою, Місто для зрячих розклеїло афіші «прихід Весни» - Напівсліпі навряд чи виявляться.

Він усміхається до мене, ніби й не було нічого. У його орлине гніздо залітав не один птах. Він не пам'ятає їх навіть обличчя

Ніби тебе не було... Я самолюбство твоє. Не тішу смутною надією. І згадую не сумуючи. Начебто не було тебе. Знову ховаю душу під одягом

Поезія (Вірші про війну). Назва твору: Начебто не було війни. Автор: Ірина Кутєпова. Сучасний літературний сайт для поетів, письменників,...

https://www.chitalnya.ru/users/Margosha/ Miliza [Margosha] Вірші проза, вірші про кохання та багато іншого на літпорталі Ізба-Читальня www.chitalnya.ru/edit.php

Хоча не починала навітьжити." Ти хочеш знати любила чи я колись? А я відповім: "Було один раз. Кохання сліпа, і я не винна...

Ніби не було душевних одкровень, Ні світлих почуттів, ні ніжного вогню, Який полонив нас солодким потягом. Ми були, здається, схожі на...

ні з ким не було, на жаль, хоча їх було штук так двісті, такого нестримного кохання. давай же зустрінемо свято разом!". а я здивувалася "зрозумій,

Було щось дитяче в його під машинку стриженої голові, у його виправці,... що Гумільов похвалявся, ніби він один може змінити світ,...

підійшов до нього і сказав: "Маяковський, перестаньте читати вірші. Ви не румунський оркестр". Це було за мене. Дотепний Маяковський не знайшовся,...

А ліфта в будинку якраз і не було. Ось у цьому й ховалося все лихо.... Погасли вогні, ніби опівночі прийшла навіки. Вигук: - Стривай! Куди ж ти?

Коли б не було кохання, То й у садах блукати не треба. Мабуть, навіть солов'ї. Пішли б з горя на естраду. Навіщо прогулянки, тиша,

Їй не вистачало, було мало... А ти кидав любов до ніг. Ти створив триптих про кохання, Мазок до мазка, як на картині. Миготіло щастя, там, вдалині,

Перед війною, ніби на знак біди. Щоб легше була, з'явившись новини,. Морозами нечуваної суворості. Попалило тазнищило сади. І тяжко було серцю...

На скроні у Тані рана від хвацького кистеня. Яскравим віночком кровинки запеклися на чолі, —. Хороша була Танюша, гарнішого не було в селі. 1911. Вірші 1912 року...

Все начебто сон і марення. Птахи блукають карнизами. І в замках співають ключі. Нереальний світ пронизаний. Грубий запах сечі. Тут не гасять світло ночами...

Але я бачу уві сні, а ніби наяву. Як довкола мене виростають сталеві стіни.... Смішно. Якби не було так сумно. Від тебе навіть не вирватись.