Іду землі не торкаюся

І ніби літа не було. І що було між нами? Все закінчилося дощами… Усміхаюся та ходжу, землі не торкаючись. Тому що ти в мене є

Час не турбує мене. Небо не обдурить захід сонця. На межі ночі та дня. Я беру мрії напрокат. Я знаю, іду, я листок на вітрі. Я торкаюся землі, зникаю вдалині,...

Akim - Не Гадай. 03:14 7.4 МБ 320 кб/с. Віка Старікова – Три бажання. 03:24 7.8 МБ 320 кб/с. Нурмінський - За 105 двір. 02:57 6.8 МБ 320 кб/с.

Я не знаю. Я вже важчий гирі. Але ми разом одна сім'я. Земля моя мене хитає. Шлунок мій обіцяє лихо. Куди ж іти? Ніхто не знає. Але я з усіма. Я йду.

Якщо тримаєшся за провід і не торкаєшся землі, ти гаразд.... Вони тепер у тон твоєму верху, але я не відчуваю землі під ногами, коли йду до них.

ти на краю землі. Всі шляхи ангелів – це шляхи до тебе. Знаю, що десь є пристань моєї любові. Просто слухай серця стукіт. Я йду до тебе. Сотнями доріг.

як від спеки рятують землю трави. О, коли й мене колись, як землю посуха, настане година розплати, я не покаюсь, що закінчив шлях.

Я ззовні у середину йду -, До неба піднімаюсь, Зсередини у зовні йду - Я землі торкаюся, Обидва погляди злив в один - Більше немає руху, У серці неземних глибин,

Сто років підпираю я небо нічне плечем; Не тридцять років, а триста років іду, уявітьви...... Красиві та мудрі, як боги, / І сумні, як жителі землі.

Читай онлайн книгу «Сніг, падаючи, землі торкнувшись, тане. Іду один, село солодко спить», Юрія Митрошина на сайті або через додаток ЛітРес «Читай».

Я землі не торкаюсь і неба не чіпаю. Чи повернути ліворуч?... Крок за кроком іду, годину продовжуючи хвилинами. Клопочу, клопочу... працю змінюючи на лінощі.

Ніколи не дивились у небо. Це було чуже слово. Що давало їм мету та силу. Це були мрії та землі. Без початку і без кінця...

Мені з цією землею не розлучитися. Ось тут я залишуся навік, щоб мовчки тинятися і торкатися... Йдеш – насуплений куточками губ. А волосся – безсоння металу…

Те, що поетичні та музичні здібності розвинулися саме в тобі, не дивно.... Іду чомусь завжди по полю, до річки, землі не торкаюся,...

Кожен виступ дороги палить, вогнем впиваючись у шкіру, і від цього я майже не торкаюся стопами землі. Іду – наче пливу повітрям.

Іду стежкою, але не ворухнеться під стопою листя, наче й землі не торкаюся. Що дивно? Голову закинула — у висоті зірки горять, кожна ніби світочка яскрава...

Начебто по землі йду – а ніг не відчуваю, асфальт під ногами не відчуваю, ніби й не торкаюся його, не ступаю на нього, не встигаю, від повітря відштовхуюсь,...

Небеса від землі Бог так далеко відокремлює тому,що не може терпіти сморід... і дивуєшся: якщо я йду, то чому я при цьому як би не торкаюся землі,...

Або коли йдеш, а немов ногами землі не торкаєшся. Які це особливі почуття. І вони були в неї. Були... На тихій галявині, застеленій запашним трав'яним...