Звала нас осінь

Осінній бал для нас із тобою. Дарувала осінь і кликала з собою. Звала з собою в осінній сон. Огорнувши ніжною пеленою. Ми були щасливі тоді вдвох із тобою

гуляв вересень Вересень гуляв кружляв листям осінній бал для нас з тобою Дарила осінь і кликала з собою Звала з собою в осінній сон огорнувши ніжною пеленою...

А по землі щодуху гуляв, гуляв вересень [Воровайки]: Вересень гуляв, кружляв листям. Осінній бал для нас із тобою. Дарувала осінь і кликала, кликала з собою

Нас сюди ніхто не кликав, Просто немає результату зовсім... Я з приходом літа чекав. Леді Осінь. Я знав, що так буде! Нехай спалюють листя,

Безсоромна осінь стукала в віконце, Звала нас з тобою на чай. І м'якою, прохолодною, багряною долонькою, Торкалася руки ненароком.

А по землі на всю гуляв, гуляв вересень! Приспів: Вересень гуляв, кружляв листям. Осінній бал для нас із тобою. Дарувала осінь і кликала, кликала з собою

Ходила осінь... Просила миру... Бажала щастя, дружити кликала... Тепер же мерзне серед нас вона... Ходила осінь і під парасольками

співав для нас двох не помічаючи сліз моїх А по землі на всю гуляв,... нас з тобою Cm Dm Gm Dm Дарувала осінь і кликала з собою Gm D Звала з...

Нассюди ніхто не кликав, Просто немає кінця зовсім... Я з приходом літа чекав. Леді Осінь. Я знав, що так буде! Нехай спалюють листя,

Сеанс закінчено. Сутінки спалахнули. Ми «на зелений» вийшли в ніч і сльоту. Осінь з екрану злетіла вгору… Осінь кликала сміятися нас і плакати,

Безсоромна осінь стукала в віконце, Звала нас з тобою на чай. І м'якою, прохолодною, багряною долонькою, Торкалася руки ненароком. І слідом петляючи...

Але за п'ять хвилин перекус поглинався і мама, немов відчуваючи це, кликала нас. Восени вже ніхто нічого на вулицю не виносив, бо дивувати було і...

Вечорами він кликав нас із братом до себе на верхню веранду і читав уголос веселі казки з товстої книжки. Іноді він розповідав смішні історії про те,...

поки бабуся не кликала нас до сніданку... Брукання рукомийників, гудіння примусів, стрекотіння бабусиної машинки. Музика мого дитинства... Ранок пізньої осені...

Звати нас офіс! Тоді Лоріс каже! - Добре, але пам'ятайте, що ви важливий свідок і не маєте права залишати місто! – голосно і жорстко промовила...

Так, Ковальова? - Так, Іноземців, - єхидно підтвердила Свєтка. - І коли ти навчишся кликати нас на ім'я, а не на прізвище? Де твоя ввічливість?

Жаль, що Даша нас до себе не кликала ніколи. Я дуже хотіла б з тобою познайомитися за інших обставин. - Так, я, - тут Марина задумалася.