Знаєш як я тебе забувала вірш

А ти знаєш, як я тебе забувала? Навіть не день, не місяць, а роки… Тебе, як шкіру з себе, здирала, Просячи у Бога щодня — волі.

А ти знаєш, як я тебе забувала? Навіть не день, не тиждень, не місяць. Тебе - з пам'яті немов кадр прала, Просячи у Бога щодня - свободи.

А ти знаєш, як я тебе забувала? Навіть не день, не місяць, а роки… Тебе, як шкіру з себе, здирала, Просячи у Бога щодня — волі.

Вірші. 27 Жов 2018. Знаєш як я тебе забувала? Ненавиджу! Безсонними ночами виривала його з пам'яті. Забороняла собі думати про нього, і ненавиділа його всім...

Я забувала тебе в дорогах. У поїздах. На піронах порожніх. У своїх снах. І душевні тривоги. Прокидаючись у нічних кошмарах. Я забувала тебе. І знаєш?

Адже ти знаєш, що я не брехав тобі. Адже не кидав закоханості на ваги я. І пристрасть мою на долі не дробив. Я так любив тебе, моя Росія. Як,...

Дівчина-монголка читала вірші Пушкіна у юрті.... Я знаю багато бардів, багато з них IT-шники, як і я, чи вчені.

Я проведу тебе до нього, Він живий і неушкоджений…» Вона довірилася йому, Вона пішла за ним… Ішли довго, довго… Нарешті Двері скрикнули — і раптом

Я впевнена, що вірші у будь-якому вигляді - справжні, якщо у людиниє потреба їх писати, якщо в людини є внутрішній поклик… Лише губи, а тебе забула…

Як я голос твій забувала. Ти не знав, як я задихалася. Без тебе в цих сірих стінах, Як додому боятись приходити, Як жила, як одна хворіла,

Кажу: «Знаєш, якась нісенітниця відбувається, чому я постійно кидаю телефон? Дай я тобі передзвоню». Не знаю, що змусило мене вчинити...

автор близько 40 виданих збірок віршів, лауреат Міжнародного конкурсу "Поезія третього ти-... І так сказала: - Я тобі наснилася.

Я розповідаю тобі про це, наводячи стільки деталей, бо знаю,... Тургенєв розмірковує над двома першими рядками вірша...

Людмила Краніна – нові вірші.... Я знаю, у цьому світі все від Бога, Любов і горе, що хвилюють нас. Слідом за Творцем веде мене дорога

Я не знаю, де тебе шукати. Заспіває мембрана телефону: - відповідає альфа Оріона. Я в дорозі, тепер зірка, Я тебе забула назавжди.

«Отрок, про тебе я знаю багато. Зрю твою подальшу долю... Тепер не пишуться вірші ні про кохання, ні про війну. Тепер для сліз немає води. І немає причин.

«Мамо, давай я тобі твої сумки на кухню донести допоможу та продукти розібрати!... а саме, вона тільки посміхалася у відповідь: «Та знаю я, що я — розтяпа!».

День незабутній… Ранок злякав… Вечір не пам'ятаю… Що зі мною стало??? А що зі мною було? І хто тобі дозволив? (((. Я тебе забула… А ти зі мною сперечався! :)...