Зі стежки збилася я

Зайшла я в ліс дрімучий, І було пізно; трохи місяць. Світила з-за хмари; Зі стежки збилася я: в глушині. Не чути було ні душі, І сосни тільки та їли

Зайшла я в ліс дрімучий, І було пізно; трохи місяць. Світила з-за хмари; Зі стежки збилася я: в глушині. Не чути було ні душі,

У цьому сні дівчина зайшла в глухий ліс, збившись із стежки.... трохи місяць Світила з-за хмари; Зі стежки збилася я: в глушині Не чути було ні душі,...

Ви вибачте, що я так стрімголов летів цим лісом. Трохи збився зі стежки. І недаремно. Мені здається, сама доля нас звела.

Зайшла я в ліс дрімучий. Зі стежки збилася я: у глушині не чути було ні душі, і сосни тільки та їли вершинами шуміли.

Зайшла я в ліс дрімучий, І було пізно; трохи місяць. Світила з-за хмари; Зі стежки збилася я: в глушині. Не чути було ні душі,

Я не хочу знати, як ти зійшла зі шляху. Сподіваюся, ми не збилися з шляху? Dobbiamo trovarla prima che esca...

Зайшла я в ліс дрімучий, І було пізно; трохи місяць. Світила з-за хмари; Зі стежки збилася я: в глушині. Не чути було ні душі, І сосни тільки та їли

Мені снилося - зайшла я в ліс дрімучий. І було пізно, трохи місяця. Світила через хмари; Зі стежки збилася я: в глушині. Не чути було ані душі.

Т. М. Ніколаєва. Зі стежки збилася я (втрата шляху в пушкінських снах). Т. Н. Свєшнікова. "Рух у часі" у прозі М. Еліаді.

Але в конкретному випадку бабуся пішла зі стежки до хащі. Думаю, вона шукала укриття під деревами від зливи або просто збилася зі стежки вночі.

Зайшла я в ліс дрімучий. І було пізно; трохи місяць. Світила через хмари; Зі стежки збилася я; у глушині. Не чути було ані душі. І сосни лише та їли.

"Мені снилося, - каже вона, зайшла я в ліс дрімучий, І було пізно, трохи місяць світив з-за хмари... Зі стежки збилася я: в глушині, Не чути було ні...

Зі стежки збилася я: С2 269.117. Та бач, яка погода: якраз зіб'єшся з дороги. КД 288.18. про збитися: ПА 455.5; зіб'єшся: КД 288.18; збився: ІП 77.35,...

Я кошик взяла, В ліс з подружками пішла. Але зі стежки збилася я, До хати до ведмедя забрела. Правильно. Це Маша. З казки “Маша та ведмідь”...

Зайшла я в ліс дрімучий, І було пізно; трохи місяць. Світила з-за хмари; Зі стежки збилася я: в глушині. Не чути було ні душі,

Зайшла я в ліс дрімучий, І було пізно; трохи місяць. Світила з-за хмари; Зі стежки збилася я: в глушині. Не чути було ні душі, І сосни тільки та їли

У цьому снідівчина зайшла в глухий ліс, збившись із стежки. У темряві вона знайшла будинок, який усередині був сповнений дорогих речей.

Вона збилася зі стежки. Вона подружкам не гукала, пісню не співала, голосом на голос не відгукувалася. Заблукала вона! Плутала навколо та навколо і раптом побачила...