Віршінахер ти мені потрібен

Вірші давно забутого поета · 14 лют 2018 о 22:45. Я завжди за нього молилася. І дарувала любов, як могла. Моя гордість...

Вірші посилки нахуй. Mikl Kochev 23 aug 2008 в 16:04. посилаємо нахуй всіх... Іноді ти мені снишся ночами, Ненавиджу тебе я годинами,

Є такі люди, до яких хочеться підійти, глянути в очі, обійняти за плечі і ласкаво запитати: "Як же ти живеш, без мізків?".

Нахуя ти мені потрібна? Ти іншою не стала. Все гуляєш, все п'яна, Все тобі бля мало. Нахуй потрібний тобі я, Книжковий хробак домашній?

Тоді йди нахуй ти і твоя гребана революція. Alors allez vous faire foutre, toi et ta révolution de pédé.... "Іди нахуй, ти мені не потрібен, нахуй тебе."

-Іди нахуй! СЕРГІЙ: -Перш бля закрив. ВАНЯ: -Ага. СЕРГІЙ: -Ти мені поагакай, бля. Оля! Чому...

побажання, що здійснюється в принизливій формі, переміститися в місце, що знаходиться за межами особистої сфери того, хто говорить ◇ Ішов би ти на хуй!

Іди нахуй сука блять курва. Сходи на вході в метро в Копенгагені. Надіслала Дядя Олег. Вересень 2018 року. Бізнес-лінч.

ПНХ розшифровується як Пішла На Хуй зараз ти написала мені Іди Пішла... не поет, але я скажу віршами Пішов ти на хуй дрібними кроками.... нахуй не потрібний твійпаблік ссаний, КОНЧ ти сучий, пиши від свого імені, ах.

Нахуй він мені потрібний. Настало літа, зацвіла капуста, І в мені прокинулися статеві почуття, Вийду на дорогу, вийму хуй з калюжі: "Вилази, собако! Ось тепер ти...

Цих рук фатальне лихо. Тільки знаєш, пішли їх на хер... Не помру я, мій друже, ніколи. 1922 р.

Як можна одночасно ввічливо та чітко відповісти людині, якщо хочеться нецензурно.

Сергійко: Нахуй ти мені потрібна! Ой, блядь! Нахуй ти мені потрібна! Піздуй! Та за таке гівно, як ти!. Та заебала, блядь! Я тебе в "Новинки" здам!

Та з Варкою, сусідкою, спи ти на хер. Я взяв тоді Оксану Склянкіну в оберемок і по-... мовляв, блядь нахуй дай мені, репетує нахуй, тридцять нахуй рублів.

Ти вирішила мені прийти на допомогу І розбила нівелір та триногу. Викликалася допомагати нахера ти? Тут чоловіки потрібні, лаборанти! Ось навіщо ти взяла папку з листами...

Я помилки визнаю, бачу в цьому силу, Мав рацію – я вибачусь, кепку набік зсунувши, Не граю я у святих, не по мені одяг, А ти віршики не видаляй...

Якщо ти хочеш якось відшити, не образивши, не зачепивши почуттів, не образивши його… що він мені нахер не потрібен, потім кілька днів була лапочкою.

Шум наче вірш, і я не хочу тут сидіти. - Блядь, та ти здурів!... Ніякий ти мені блядь не брат! Я розумів його почуття. Це було боляче.