Віршібільше нема про що говорити

Ти Його відчуваєш любов. Віриш у те, у що навіть не віриться, І париш у хмарах метеликом. Говорять, самотність лікується… Лише одним телефонним дзвінком.

Як кажуть: хто любить – не піде. Тобі потрібна слухняніше, скромніше, Спокійніше, а не ось це ось… Ти казав, що я вередливою стала… Що треба було...

Чиє серце більше не розбити - воно зі сталі. Який мрії, не давши злетіти, зламали крила, Кому в очі не подивитися через безсилля.

Давайте будемо щиро закохуватися. Народжувати дітей та заводити сім'ю. І в минулому більше не копатися. І говорити впевненіше: "кохаю!".

Ми навіть не замислюємося про це, коли розпочинаємо нові стосунки....каже Франюк, то в цьому немає нічого дивного, ви не самотні.

Хто з нас хоча б раз не намагався писати вірші?... До того ж, чим ближче до сучасності, тим більше суперечок про те, чи вважати конкретного автора...

У тобі все більше сірості, вогкості та старості. Якийсь внутрішній старості. Я не хочу в неї… Де треба часом говорити одне, а думати зовсім не про те…

Цитується: 118

Не дай вам бог сказати при них, що хтось вивчив "вірш Лермонтова".... Підсумок: якщо вже говорити про строгу літературну норму,...

І жодної втоми не знати. У таких справах моя душа готова! Для жінок їй так радісно народжувати. Слова любові - нехай ця радість триває,

Тексти, які мають іншої організації, крім членування вірші, вільний стих. Рядки віршів упорядковуються, зрівнюються (точно чи приблизно, поспіль чи...

Якось у санаторії, коли людина у формі льотчика запропонувала йому розважити публіку читанням віршів, він обурився: "А якщо я попрошу вас зараз...

Юнацькі вірші, не опубліковані за життя Сергія Єсеніна. ПОЕТ. Він блідий. Думає страшний шлях.... Все про щастя колишнє говорить. 1913-1915.

Нарешті, у світовій культурі вже понад сто років з повним правом існує вільний вірш, верлібр, який не залежить від ритму та рими.

Я не для вас їх витягав, але вам вони сподобалися б.... пишу ними, віршами, листи, коли не можу сказати те, що не треба говорити.

Ви напевно ні раз відчував лоскоче почуття, яке проходить по всьому тілу і б'є струмом, коли потрібно поговорити з незнайомцем,...

Тим не менш, ми з вами живемо в епоху, коли тиражі віршів нікчемні, але я думаю, у ваших словах більше правди, ніж хотілося б.

Навіщо мені зелень трав? На що веселощі неба? Невчасно. війна. І ні води, ні хліба. Останній вдих зими. Навіщо повернулися птахи? Я більше не можу.