Вірші ж було як учора

У ньому було все, що потрібно, а тепер… І так смішно та сумно, адже часом. Неповторність нерівнодільна: Вони, неповторні для нас, -.

Я сказав, що був убитий учора на якихось там зйомках. Наше життя, як кохання за сюжетом німого кіно –. Ворушіння губ, легкий дим, фортепіано в темряві. А...

Адже я збрешу неодмінно, Коли їй скажу, що хочу. Що ж, дружба – добра справа! У ній сили не раз почерпнеш, Але дружба має межі, А мені вони по...

Був не тільки застій, а й щось, що рухалося. З віршів Світлани Філюшкіна (давно доктор філологічних наук, професор):. Адже є ще...

Цитується: 118

Я щось у житті втратив. А завтра це буде завтра. Вчора – що було, те минулося. Я тут зараз, навіщо назад? Сьогодні мені тут добре!

Твори С. Єсеніна дуже музичні, саме тому його вірші покладено музику.... Колись я ж був удалий. Розбійничав і грабував.

А вчора ж була! Не хочу змиритись! Не згодна! Адже я вчора донечкою була... Як же я тепер одна на цьому світі!

вчора був старий старий сьогодні молодий. І ось знову сьогодні. Я згадую завтра. Адже вчора на сьогодні не можна передбачити. А якщо буде...

вчора євгенія не стало але ще позавчора ніхто не знав що був євгеній але раз не стало значить був i-mel.

Адже обидва – захисники нашої Русі. І обидва – герої – будь-якого запитай:... Здавалося, був юним учора, а вже. Так багато кіл навколо сонця проїхав! Приспів:.

А втім, страхи й тебе мучать. Адже якщо щось дорого буває. Скрізь і всюди здається біда. Але якщо сердець і рук не розімкнути,. Тоді геть усі...

Якби не було різних «би», про які ми розбиваємо лоби. 1956. Читати. Валентин Гафт «Мости»… А це ж твоє останнє життя, хоч сама собі не бреши.

Адже знаєш, з тобою це я поряд був вмираючи, І тепер без тебе вмираю.... Цей рай називається Плес! А вірші, що ти тут навів, На роздоріжжі візьми курс...

А токар у курточці із латою. У батьківській, мабуть, обходить лад, і суворий, і важливий, як генерал. Адже всього півроку стажу. І зростанням малий.

Того, хто завжди живий для матері! 1969. Ігор Умербаєв читає вірш Сергія Острового "Жива пам'ять". Нас все менше і менше, А було ж нас багато...

Мені ж не тридцять, не сорок років, а сімдесят, і вірші я пишу все життя. Нехай їх буде сто п'ятдесят... Була, як той вогонь: то спалахне, то згасне?

ні з ким не було, на жаль, хоча їх було штук так двісті, такого нестримного кохання. давай же зустрінемо свято разом!".а я здивувалася "зрозумій,