Вірші та каміння плачуть

Хоч час, хоч полум'я – Але каміння не плачуть. Я вірю, ти камінь – Ніяк не інакше. Ти камінь, що лежить. У пилу, під ракитою.

Лежав холодний камінь біля дороги, Йому півтисячі років було на вигляд. Я як на зло натер трохи ноги, Присі...

Камінь не плаче: вірші та поема [Лаго та Накі] / Авториз. пров. з адиг. Є. Храмова» - книга автора Беретар, Хамід. Видано: (1968).

Камінь не плаче [Текст]: Вірші та поема ["Лаго і Накі"] / Хамід Ях'явич Беретар; Авториз. пров. з адиг. Є. Храмова. - Москва: Рад. письменник, 1968.

Не заплаче камінь на дорозі - Від природи мужність при ньому. Якщо навіть каменю при народі У груди у...

Перша посмертна книга віршів Марини Цвєтаєвої «Обране» побачила світ у СРСР 1961 року, через 20 років після загибелі автора і майже через 40 років після...

але якщо плачуть, то саме так. То саме так:... І вірш і дні не ті. Морозять каміння. Тремтіння могил. І рідко ходять віники. Плювками, знявши черевики,

вершина чистого мистецтва і наріжний камінь симво-... Промовчить про тих, хто плаче, хто нудиться в пліну.

А в Країні дурнів стогнуть лебеді, плачуть каміння і іржуть солов'ї… Внаслідок яскраво вираженої соціальної неадаптивності та психологічноїнеадекватності літератор...

можна плакати. Адже найстрашніша година в бою — година очікування атаки. Сніг мінами поритий навколо і почорнів від пилу мінного. Розрив — і...

Та про біло-горючий камінь. Як на камінчику сиділа. Воду в жмені наливала. На три сторони дивилася. Наспівувала-чаклувала. Гляне вліво — немов...

Дівчинка-липа, нас зрубають. І вікна дошкою заб'ють. Криницю засиплють і річку вб'ють. Дівчинка світла, річка пустунка. Нічна липа з гілками в грозі. Руками про каміння...

Цитується: 116

Наше свято. Плаче крапелью весна, Сльози її такі прекрасні! Ось настав і для нас. Жіноче заслужене свято. Як добре, що він є...

І камінь пам'ятає обличчя страху, Зберігаючи сліди від сліз кривавих, Не забуваючи димний запах.

Замість казки в минулому у нас Тільки каміння та страшне було. Тільки каміння нам дав чарівник, Та Неву буро-жовтого кольору, Та пустелі німих площ,...

Камінь плаче від вантажу втрат. Чи не живий, але чутливий теж. Він промок від вогких дощів. Тому й виглядає суворіше. Ножалеть – не спадає на думку,...

Ти міцний, наче з каменю. А мені з жебраком римою поневірятися То в шовку, то в простенькій тканині. Я тканиною на камінь лягала, Удари від ніготримуючи,...