Вірші світло я не можу

Адже я збрешу неодмінно, Коли їй скажу, що хочу. Що ж, дружба – добра справа! В ній сили не раз почерпнеш, Але дружба...

Я не вмію писати про своє місто. Повинно бути соромно - Санкт-Петербург все-таки! Не хочу фразами порожніми, побитими... От хай пише той, хто може. Не можу...

Тільки і там я можу відпочити. Забути ці тяжкі муки. Тільки там не хвилюється груди. І не чути сумних звуків. 1911-1912. ДАЛЕКА ВЕСЕЛА ПІСНЯ.

Цитується: 118

Згадати не можу… Я зустрічав за цією огорожею. Лише завжди рідне – ВДУ. Вірші математика Н. Романова звучать по-сучасному,...

Ніч приносить із теплого темно-синього мороку жовті квадратики вікон і мерехтіння... Прощавай, прощавай, о Санчо, мій мудрецю, прощайте все, я більше не можу,...

Читати повний текст вірша - Життя. Живу, як хочу, – світло та легко.... Я серцю не брешу. Живу, як умію. Живу як можу. Живу, як лечу.

Забути я не можу всі наші зустрічі... Ах, ну й чорт з тобою, біжи, поки світло! Я знаю, ти боїшся темряви. Адже ти світити не може їй...

І з сумом думаю: «Вже я не можу. Ділитись з Вами Вашим щастям?»... Закінчу світлий шлях, не чекатиму побачень, Як йшов туди, - і вийду, незнайомий.

Це буде, якщо хочу! Я пущусь на хитрість, на обман, Збоку підкрадусь... Але як прикро - На шляху моєму встає туман, І знову мені нічого не видно.

Не журись; Не можу зрозуміти; Не треба віддавати коханих; Не звикайте ніколи до кохання....На землі можуть бути і поганими, і світлими роками.

Я б за двісті років не звик до бездонної думки, що ти моя.... Я не хочу, щоб мене фарбували, сушили, білили. Ні, цього не хочу. Не тому, що я краще...

Але допомогу не хочу прийняти, намагаюсь відвести. Той вектор, потрібний тільки мені, має сама знайти. … Я придумаю світлий земний сюжет. Якщо що й додам,...

раздольно парити! Я зла не маю. Я серцю не брешу. Живу, як умію. Живу як можу. Живу, як лечу.

Я не Битва Народів, я нове, Від мене буде світла світло. Аравійське місиво, крихітне, Світло розмелених у промінь швидкостей, І своїми косими підошвами

Ти знай я можу зачекати. Тобі краще не поспішати. Ти ж не прийдеш знову. Я знаю, що я мрію. У мріях і народжується вірш.

Але залишити я не можу. Людина на березі. У нього й у мене. Однакові імена. Ми підривали з ним не одну. Сухопутну тишу. Але коли до води дійшло.

Я не можу в любов грати, Моя доля набагато вища. Я не можу тебе зрозуміти, Але бути з тобою хочу я… Я неможу смуток прогнати, Але мені стає світліше.

Я жити не можу в цьому несчастному житті, І не хочу терпіти суворості твоєї. «Якщо я тобі пастух суворою здається — Тепер ще я світлості соромлюся.