Вірші я тебе не приручаю

Я тебе привчу. Так м'яко, що не помітиш. Я тебе приручу Як батьків приручають діти. Я зізнаюся одразу. Ти не повіриш. Я стану...

Я тебе приручати і не думав... Ти мені дика і потрібна... Я готовий перекидатися як турман * - Знати, така в тобі потреба.... Я б гуляв...

Я тебе приручаю, сам не знаю, як бути... Я тебе привчаю до палітурки долі. Ти вільна спочатку, як вода навесні, а ти дивишся сумно,

Я тебе приручу Як батьків приручають діти. Я зізнаюся одразу. Ти не повіриш. Я стану тією, Хто завжди відчиняє двері.

Лариса Міллер «Щастя, ти не покинеш мене. Я тебе приручу». Читає автор: https://www.dropbox.com/s/okn3mpk7tbwzg02/20.mp3

Що тобі я, дбайливо, несла. Іди у свій світ, мене лиши в моєму. Дороги наші лише перетнулися. Не зможемо далі ми йти вдвох.

Щастя, ти не покинеш мене. Я тебе приручу. Повідець пристебнувши, на зап'ястя його накрутити. Привчу тебе до запаху вдома, сманю, підгодую.

ти нічим мене не втримаєш, не приручай, викорчовуй пристань, не запрошуй... а потім ти приходиш і мені кажеш: «живи. я залишу тобі...

Вірші. Я тебе привчу. Так м'яко, що не помітиш. Я тебе приручу, ЯкБатьків приручають діти. Я зізнаюся одразу. Ти не повіриш. Я стану тією,

І присягаюся, мені більше не треба! Знову в синьому небі журавлі кружляють... Я блукаю фарбами листопада. Мені б тільки мигцем побачити тебе,

я бажаю тобі добра. Значить, як мені тебе покинути, як мені пам'ять із серця вийняти, як не гріти твоїх рук змерзлих, що непосильну ношу взяв?

Я одна... Адже тебе поряд немає. І в мій дім не прийдеш більше. "Я одна... Я одна... Я одна..." -... не приручу любов'ю я своєю,

Прошу, кохай мене ще сильніше! Коли в тобі тривога та туга. І, здається, що все не так склалося, Ти знай, що я, як і раніше, близька,

Взагалі, нічого у Тебе не прошу. Існуй лише! І цим даруй спокій. Споглядаючи Тебе, я вірші пишу –. Для мене це найкращий подарунок Твій… 04.12.99...

Привіт. Поки що. Я тебе кидаю. Ти знаєш, вічність – не про мене. Не ображайся, моя проста, що я знову тебе проміняв.

Іноді люди зовсім не тим багаті, Своє багатство потрібно відчувати душею, І я хочу зізнатися, я багата, Багата тим, що я тебе люблю, Щомиті почуття це...

Не сина, не молодшого брата — тебе окликнути б, люблячи: «Вовченя, вовченя, куди ти? Я дуже боюся за тебе! Сама приручати не хотіла

Я тобі й так усім стала. Не приручай мене. Не треба. Ні краплі смутку! Ні краплісумуй! Тільки натхнення, Природа тріумфує Не приручай мене...

Я тобі й так усім стала... Не приручай мене. Не треба. Любов моя Люблю тебе до кінчиків нігтів, Дорадуги люблю, до Не приручай мене...