Вірші я не дам спокою

Я не дам тобі спокою, буду вночі приходити. І у снах, всю гаму почуття, збудження дарувати. Хоч лайся, обурюйся... не допоможе нічого.

Я совісті своєї не дам спокою. Віталій Галашев. 1. Улюблений витвір Бога – не людина, а її совість. Їй дозволено все: вона може їсти,...

Страховка Ти думаєш, що я пишу вірші?... Спокою я тобі не дам!. Я прожив життя - не знаючи спокою, - Я, як химера Нотр-Дам,

Я не дам тебе образити і іншому не віддам. Я нічим себе не видам, не подивлюся на інших дам.

Цитується: 118

Я помру. Але на все можна наважитися... Тема вірша — не взагалі страждання кохання, а дуже конкретне переживання, фізичне сум'яття,...

Не знає спокою. У прагненнях та снах,. Я час золотий. Намагалася обігнати. Чи жила з нею, гостювала. Чи в обносках, у шовках,.

Мене, прошу, ви не шукайте. Мені лікар прописав спокій! До щастя далека дорога. Прощаюся, светр смикаючи. Я втратила дуже багато: Кохання, і дружбу, і себе.

Він якось прийшов до нашого будинку роздягненим, як мавпа). Я вже сказав твоїй мамі, що ідея побудови шале мені не посміхається: потрібний ПА-ВІ-ЛЬ-OH!

Ви даруєте нам щастя та спокій. О, жінки! Як добре нам із вами! Жіноча печаль. Ах, як хочеться бутибеззахисною. Не від горя - від...

Ти втомилася, але тобі Я допоможу! Далі на руках нести Я буду. І не дам заснути в діброві тієї. Багато хто залишив там душу, промінивши її на примарний спокій.

Безмовна темрява могил — нудо порожня. Я життя моє прожив, я не бачив спокою: Спокою у світі немає. Всюди життя і я. Не я народився у світ, коли з...

Не шукав я ні слави, ні спокою. Я з марністю цієї слави знайомий. А зараз, як очі заплющу,. Бачу лише батьківський будинок. Бачу сад у блакитних накрапах.

Тобі я не дам жодного тижня спокою! - і на стінах, і в листах моїх: Хочу, щоб злочинець став просто ізгоєм, Хочу, щоби почули весь цей вірш!

Але я не дам тобі добити мене. Дай мені спокій якщо хочеш Дихати, любити і людиною бути. Я не писала про тебе віршів. Ти не вартий моїх слів на вітер...

Я обросла захисною шкаралупою, А ти мене рятувала від страждання, За мій егоїстичний спокій Ти заплатила сумним… Не дам зрости краям стіни пробитої.

«Я не ввійду в намет мій і не дам заспокоєння На ложі тілу моєму і очей щоб не дрімав, Доки не знайду житла Сильного Якова, Доки не знайду спокою Богу...

Заспокоїлося серце, не мучить мені душу, Свій спокій, свій уклад більше я не зруйную... У ній я місця не дам ні смутку, ні мукам, Перекрию дорогу постійним...