Вірш ти малював моє життя

Життя цього разу виявилося страшнішим за будь-яку людську фантазію. Але ось пам'ять йде, дивишся... Нехай ти зіграв у моїй долі погану роль.

РАО/© Павло Малигін * * * Легкою хмарою з ніжністю вітру. Ти увійшла в моє життя непомітно. Несміливим поглядом і лагідним словом

Для мене ранок щастям малюючи, Розкажи про кохання своєю ніжною.... Моє життя ти заповни собою, Будь моїм, щоб світ став прекрасний!

Я б тобі, вигадала життя. Без однієї, єдиної сльозинки. Я б тобі дарувала дні. Яскраво-жовті, як картинки. Читай на мої очі, Я все за тебе віддам. Ти ж...

Пам'ятаєш, ти малював море, а я прогулювалася бульваром, пишучи вірші і попутно розглядаючи перехожих... я ж цікава як кішка.

Ти в життя моє стрімко увірвалася! Зігрілася вмить твоєю теплотою. Душа, що раніше кам'яною здавалась. На серці лід розтанув без сліду,

У нашій першій розмові він, між іншим, запитав мене: „А вірші ти писала?... Малював мою голову в оздобленні єгипетських цариць і танцівниць...». Попередньо.

Що сенсу в цьому житті знайшла! Що сенс - кохання, а кохання - це ти, Але стукіт її серця зник... А пам'ятаєш, вона малювала мрії. На блакитних полотнах небес?

Тепер ти йдеш один, йдеш один асфальтом, і назустріч тобі летять блискучі автомобілі. От і життя минає, світло над затокою меркне,шелестя сукнею,...

Ти переможниця життя, А я товариш твій вільний. і: Я знаю, що про мене, далекому, Дзвінить Ахматової сиренний стих».8.

Не йди зі сну мого; Ніжні слова; Нічна пісня; Ніч; Нитки та зануди; Про погане і святе; Про сенс життя; Про те, чого втрачати не можна; Образливе кохання...

Насправді мені подобалася тільки ти, Мій ідеал і моє мірило. У всіх моїх жінках були твої риси,... Віра Полозкова «А це ж твоє останнє життя».

Тільки життя немає – моє віддзеркалення вогнем горить – все одно. Я спокою силою заміняю почуття і життя, Але пораненість свою принесу одного разу Творцю, І каченя...

Ти увійдеш і мовчки сядеш біля мене, у вечірню годину,... Ночами, в темряві блакитній, згадую життя моє; поцілунків мед пурпуровий у сотах...

Тут почало моє, мій дім. Де б я не була, хоч би що робила, Повертаюся сюди потім. Мало життя мене балувало. І бувала часом непроста,

2162 Likes, 40 Comments - Діна Нємцова (@dinanemtsova_) on Instagram: “Коли тобі 16 років, і ти любиш малювати, займатися йогою, писати вірші.

Ти був простоти, кілограмів крові, м'яса і кісток. Я взагалі не думала про твоє існування. Ти просто був дотичним до кола мого життя.

Так народився новий напрямок у моєму житті – поезія. Ось ці вірші, які потім стали піснею:На морозному нальоті скла, він букет яскраво-червоних троянд малював У твоєму...