Відпочив би я вірш

Відпочила б я... Юлія Булавіна. Опустилася ніч, В небі зірки запалились, З цікавістю на землю дивляться, Невеселе життя,

Зазирнув би я до неї в куточок, Відпочив би в тіні тих беріз, Де так багато посіяно мрій. Мчить, мчить залізний коник. І, свистячи, котить сотні коліс.

Читати повний текст вірша - Хворий. Ах, мені хотілося б трохи відпочити! Я так змучився… Мені здається, що я від горя відпочив; От якби...

Блог: За межею слів та віршів. Переглядів: 621. 0. Голосів: 0. Спи, сьогодні я буду самою невинністю, Лише відпочив би ти і ні про що не шкодував.

Благовонним килимом. Від життєвих тривог. Я б там відпочив. На квіти б ліг. І безтурботно заснув. Квітень 1847. Рік написання: 1847. Ще вірш із категорії:.

Я б чорною річкою стала... Новий день тікає, приносячи солодкий смак. Вбитих тобою бажань. Як вода під мостом я вже не повернуся. Я шліфую гранітні грані.

Від життєвих тривог Я б там відпочив, На квіти б ліг І безтурботно заснув. Квітень 1847. П.А.Вяземський. Твори у двох томах.

Цікаві та гарні вірші на тему «Ніжність»... З тобою б я не мучилася... З тобою душа співає... І крила чарівних метеликів. Пурхають, коли з тобою...

Час спати пристрастям. А чи далеко? Біля труни. Відпочивб я; Відпочили б ми обидва, Я та сум моя. 1841. Едуард Губер Інші вірші поета.

Зазирнув би я до неї в куточок, Відпочив би в тіні тих беріз, Де так багато посіяно мрій... Мчить, мчить залізний коник - І, свистячи, котить сотні коліс.

Цитується: 116

Погуляли всім на диво, Нам час би відпочити Мороза потягла Знову на Північ, в далеку дорогу.... Я на морі відпочивав,

Можна я трохи відпочину. І в прохолоді дня, в тіні діброви, Я посплю, очі зімкну. Можна мені, хоча б на мить, опуститися...

Темний садок, скирти на гумні; Там старенька одна, чай, на мене. Знемагає, рідного чекає. Зазирнув би я до неї в куточок, Відпочив би в тіні тих беріз,

Нічого не почувши, ні про що не впізнавши, але відпочивши душею. Музики я не розумію, малювати не вмію, навіть бурімі жодного разу в житті не написав, а все одно – як...

Я вдома нарешті... Відпочину душею тут... біля домівки, біля дружини. …Присвятив вірші Зрякіній. Присвяти він мені ці вірші, я б на нього подав світовому!

Мені мріє: тільки у твоїх колін Приліг би я і відпочив би духом, і забув... Тих Пушкінських палаючих віршів, Що я люблю - твоїм одухотворенням.

Я залишився б у тих кронах жити.... спалахнув би я пташкою, Всіх турбот, ось життя як легка, Політав, порхав серед сосен, Аустал,відпочив би трохи.