Вічно тишею я буду твій

Цитується: 118

Чим назвати твої брови з відливом? Розуміння — мовчазне. Тиші.... ти мій царю гори! Я чекатиму на тебе з цього важкого чоловічого походу.

А я б і радий у твій догляд не вірити. Але всяке «рад би» зараз невпопад.... День як сон, у ньому нічого не вічне:.

Листи стають запорукою взаємної вірності: «Мій дорогий друже Костянтині... будьте обережні, як і раніше, а я буду нічия чи ваша».

Вигляд Твій, Агнець-Спаситель. / Там, Господи мій, я душею / Вічно житиму з То-... Нехай замовкнуть пристрасті земні / У кожному серці, і в тиші /.

Шукатиму я натхнення. 1911-1912. БРАТУ ЛЮДИНІ... І бачу я в мріях мені милий образ твій,. І чую в тиші тужливі ридання.

Тиша. Твоя та моя тиша. Я збирав тебе листя, піску та трави, з річкової води та чистого срібла. Я промок під цим вічним дощем. Я закінчився водою, кров'ю,...

X. Тобі служити хочу, Спаситель: Я куплений дорого Тобою, Ти Цар і сильний мій Володар; Я весь і вічно буду Твоїм. 3. Твій світ свята насолода Дає...

Знову гладитиму ніжний стан, Трохи приглушеним світлом. І цілувати твої уста, Як раніше, спекотним літом... Залишуся вічно я з тобою І буду вірним другом.

Щось вторить у темряві, у тиші. «Лише з тобою одним вічно буду.» Твоїм голосом чується мені. «Я не буду, твоїй я небуду» Рядок з гострим Проща.

Але сонцю, ставши над горами, Я поспішу твою труну квітами Встелити,... бліді місяці Мій дух там викрикуватиметься До меж вічної тиші І в...

Адже знаю я, що серце твоє може Мене дійсно оберігати,... І лише тебе я вічно обійматиму, І губи тільки твої я цілуватиму на ніч!

[150] Тепер я вже твою гробницю Не обурю моєю тугою, І, сівши на ній,... бліді місяця Мій дух там розкритися стане До меж вічної тиші І в...

Як би мені хотілося, щоб це тривало вічно. Тиша, я та Віра і більше нікого. Та й так уже нікого не було. Це тривало мить.

Я гратиму на роялі, Осяяний світлом місяця. Тінь небесної вуалі… Нехай твій погляд мене знову поманить. Бірюза самотньої хвилі. "OMINOUS SILENCE".

Я буду тут блукати вночі, Коли зацвілим бузком... Гукає тиша, моїх не чуючи слів, - Тоді з чорноти рембрандтівських кутів