Тільки я і ти вагони порожнечі

А у вагоні – качка. Цигарок немає в пачці. І добрі мрії. Про вину як на війні... А коли втомлюсь. Я від "Магеллана",. Ти хоч пожурися за мене. Тільки на біду...

Мій Петербург, я так сумувала. І знала з самого початку. Що тільки Ти мене зрозумієш. Ти заспокоїш і повернеш. Мене собі… Я тільки тут.

бавні історії, подібні до цієї: «Тільки що я розмовляв (sic) з однією... Ти відступаєш у порожнечі, в простінки днів. Я так хочу простягнути...

Васильки, що ростуть у житі. Що дивишся ти на мене з острахом? Я не Змій Горинич, не Кашою. Мандрівник я, зачарований казкою,.

Не проси, не скажу я таємниці, що в груди б'ються. Занадто багато ще попереду порожнечі. Ось коли закричиш ти, в кайданах метущийся.

Що ви мовчите? Алло? Ти тільки не вішай трубку. Стільки води з того часу витекло. Ти була маленькою, тендітною. В...

Дай мені з палкою молитвою. Злитися душею та силою. Весь я витратився духом. Незабаром сховаюся могилою. Співай ти тоді наді мною. Тільки зараз удалися...

Тільки очей бірюзові втома. Мені здавалося: мерехтів вогник. Він надією манив нас у ночі... Але знайти до нього шлях я не зміг. Я шкодую... А ти? Ти мовчиш.

Про Землю. – Але ж ти на Землі. - Я мрію про ту Землю, на якій буду....Тільки всередині – загальна підкова, сосна та тінь на дорозі. Усередині – дощ над пою-.

Ну я подивився — гопник та гопник, мені тоді пох** було, мене тільки бабки цікавили. Ми трахкали телиць і наживали бабло. Всеволод Гаккель.

То вже не я. Я не той, яким був раніше. Ти – чарівність, що зійшла на землю з неба. Ти – провідниця цього вагона. Ти – яка каже мені все це.

не тільки тікати; побігти, отже, визнати себе винним.... Судячи з того, що Джіо бачив із вікон вагона, в цьому містечку все перебуває в аварійному...

Я не той, яким був раніше. Ти – чарівність, що зійшла на землю з неба. Ти – провідниця цього вагона. Ти – яка каже мені все це. І тільки ти зараз...

"Розвиваючи сервіс, я витратив всі сімейні накопичення", - пояснив він.... Абсолютна порожнеча, я чайових ніколи не плачу. Відповісти.

Сиди, – каже Теха. - Ти як лягаєш, відразу блювати кидаєшся. – А де.... Кемерово? - Я намагаюся згадати, де це, намагаюся подумки уявити карту.

Слава провів мене до самого вагона. І поцілував довгим, як життя, поцілунком. Тим поцілунком, який я шукала в кожному зі ста мільйонів, що зустрілися мені...

Безсторонньо крякнувши, бот почав завалюватися, але я вже був тут, як тут....Варто було розтиснути пальці, як він снарядом рушив у вагон.

Ти як вважаєш за краще, ліфт зіставками або швидкісний спуск?... Зі стіни виїхав невеликий закритий вагон, невисокий, вузький і довгий, з безліччюдверей...