Та не ну я серйозна

Дуже серйозний, звісно, ​​крок ми зробили, як ти знаєш, в Індії по… З: Ну. У: Ну теж, напевно, так. З: Так, я думаю, правди ніхто не...

АЛІНА - Так, а коли я розповіла, що зустріла там вас.... ПАВЕЛ — Коротше, я сам до них, до їхнього центру пішов, ну, мирно, до цього, коротше, не пускають,...

«Я не знаю, чому жінок у музиці так мало. Але я точно знаю, що зараз нам усім дуже потрібна підтримка та любов.

Та я тут. Ну я в принципі тоді теж за перший раз колеги підтримали. Це ж логотип, начебто не дуже важливий. [c] — Так, нормальний варіант, ми якраз так і...

мої батьки були лікарями, а медицина – річ серйозна. Будь-яке може статися. Хоча я… Ну це так, – погодився я з ним, – але якщо це не найскладніша.

Як я тебе радий чути. Сєчін: Та не кажи, я теж. Ну, по-перше, у мене там невиконані доручення були, а готовність є за підсумками роботи...

Ну ось так ось. – Вас у в'язницю посадять. Та ні, я не лякаю, я вам дуже співчуваю. На швидку допомогу міста Володимира 38-річна Ганна Фролова...

"Серйозна людина" Етану та Джоелу Коенов - не тільки "оскарівський" фіналіст,... Сенс? Так, не сперечаюся, фільм багатогранний і своя філософія в ньому присутня...

Ну,нишком сходити "пошпилити", тим більше якщо ви в одному готелі з казино жили... - Та не азартна я! Проходила і не розуміла, навіщо даремно...

Ну так. Я неодноразово втікав (сміється). Я бігав дуже багато разів, але куди б я не тікав, вона мене… Перший серйозний конфлікт пам'ятаєте?

Виходить, ти живеш не в інтернаті? – Так, живу у квартирі. Я народився в Омську, а коли мені було чотири роки, батьки вирішили переїхати до столиці. Спочатку...

Ну ось, я як завжди спізнююся! Навіть тепер я не могла вчасно вийти! Перший раз у житті нафарбувала очі… Так, могла б ще вчора потренуватися.

Зрозумів? - Так, дядько! Я можу кричати: «Ой, очі, ой, очі...» — Та не треба тобі ні дуля кричати! Просто сидітимеш і триматимешся руками за голову! Ну...

вона покликала мене до себе пожити, і я побачила у неї в шафі ці чобітки, новенькі, та не знаю. А що? — Ну, я ж єврейка. - Я знаю. І що? — Та нічого.

Я у наших магазинах таких не бачив. Зімін усміхнувся, – просто не звертав уваги. Як там Москва? - Сльота. Та я й був там лише одну годину.

На тому наші нещастя не скінчились. Піп піп Віктор із молодухою Клашею просвічував чудинів, нести їм світло віри Христової. Пішли вони та не повернулися.