Скільки тобі ще злізли вірші

Одного разу мені сказав батько: Для сліз є рідкісні причини: Коли ти йдеш під вінець, А не уникаєш чоловіка. Коли народжується малюк, Від щастя сліз...

Ти тоді ще спав дуже міцно. І про мою смерть не знав. Я мовчки з небес спостерігала, Як експерт мені очі заплющував. Я беззвучно просила вибачення

Ще зовсім небагато днів. І нам обом стане легше, Не робитиму я болючіше, І відведу свій погляд при зустрічі. Мені дуже важко без тебе, Тобі ще важче...

У сльозах, у чаду, не прагнеш наздоганяти свою надію, що звалася останньою. Когось, крім плюшевого тедді, тобі все рідше хочеться обійняти.

Ще в одному тобі зізнаюся: Я без тебе жити не можу. Коли...

Сльози по щоці котяться рікою, Скільки можна чекати? Я пішла додому! Погано на душі, кішки все шкребуть. Що ж мені робити? Де тебе знайдуть? Чи живий ти зараз?

від тебе потрібні завзятість і сльози, бажано втрата… Ти ще не знаєш, що наступного дня ти прокинешся колишнім. Нічого не змінилося.

Я ще раз набираю... Гудок! Утискаю динамік у вухо! Пару секунд і я чую: "Хто?" Сьогодні мені вистачить духу.

Читати повний текст вірша - Вчора ще в очі дивився. Вчора ще вочі дивився,... «Мій любий, що тобі я зробила?!» І сльози їй - вода, і кров -

— Це сльози знову… Це сльози. І туга за рідною стороною. Але ж я ж на батьківщині милою, А в сльозах виснажив свої груди.

Марні гарячі сльози. Все в житті, виходить, марно. Даремно сумувати про втрати; Від цього не стане легше. Даремно у щось вірити...

І на радість мені, любов'ю осяяному, Шептати в сльозах: «На жінку молюся!» У ній — життя та світло. Я щасливий захопленням. Її красою. І я підкорений...

Так пудів так п'ять Або шість: Більше йому не з'їсти, Він у мене ще маленький! А потім подзвонив Крокодил І зі сльозами просив: – Мій любий, добрий, Прийшли мені...

Цитується: 116

Я бачила, тебе з іншого ти сьогодні мені зрадив, це підло з твого боку це плаче серце в моїх грудях. Ну, за що, чому, скільки сліз я ще проллю...

Стрепав, хто тебе до непритомності? Куди поділася дівоча краса? Мені очі волошкові стоїш, З поволокою від горілчаних сліз. Я ще тобі горілки приніс.

В очах потьмяніє світ, Спісняться груди мої, і облиюся сльозами; Стверджую, ридаючи, що Душеньки вже ним!... А я, втративши тебе, ще живу...

Потім за дверима знову пролунав голос Круди: - Е, Семімесе. - Що тобі ще? - Семімес, я не хочубитися з тобою. Я хочу бути твоїм братом.