Пішла іне дуже вірші

Ми ховаємося за масками. Мене не розуміють, Живу у своєму світі, Я буду самотньо. Сидіти у своїй квартирі. Зачиню на замок я, І двері свої, і душу, Приховуючи біль...

Як рано ти пішов від нас! Великої скорботи не виміряти, Сльозами горю не допомогти, Тебе немає з нами, але навіки. У серцях...

Осторонь бабуся стояла, Рецепт, потертий гаманець... А по щоці сльозу бігла... Жорстокості німий закид. Тихенько відійшла і плаче, Адже на ліки грошей немає.

Ви уявіть, як ниє душа... Як вона від образи плаче, Як забившись одна в куточок. У кулачок свої...

Як боляче від того, що боляче не тобі. Дай Боже, щоб ми не зустрілися з... не цінував, він на все заплющував очі і коли ти пішла, він зрозумів, що любить тебе

Нехай тобі боляче, нехай він все що у тебе було, нехай ти не можеш без… Руки в кулаки, щоб до болю, до крові, біль пішов із серця в долоню.

Відпусти мене, мені боляче! Не тримай, прошу. Не треба! Ми отруєні любов'ю — Найсолодшою ​​у світі отрутою. Ми зруйновані до пилу, Стали почуття тортурами.

Вона терпіла біль, куди їй подітися? Розбити рідним вона не сміла серце… І ось одного разу, переживши віл...

Як ріже душу біль втрати. Пішов ти тихо, не сказавши. Недолюбив, недомріяв, залишивши недомовлення...

Нема ні болю, ні розпачу, Ні надії, ні тривоги... Завелимене в колдобини... Кохання пішло, зникло...

Промчав рік... ми навіть не встигли озирнутися... Залишилося кілька листків... І відчувати біль чиїсь, наче ми зовсім без шкіри...

Я писала тобі вірші, І любов свою, тобі дарувала. Ти пішов. Я розведу мости. Ти не вірив, а я все-таки любила. Серцю боляче, а душа порожня.

Ні, не забути тебе зовсім. Жити просто далі, не сумуючи. Мені прощання з тобою. Так само завдає біль. Якось я її забуду. І...

Вибач, що роблю тобі я боляче. Я не люблю, пробач, прощай, Ми розлучаємося, так вже вийшло, Мене ти потихеньку забувай, Повір, все буде як завжди.

Ти глибоко помиляєшся, якщо думаєш, що мені боляче! Ні, мені не боляче! І я тебе не люблю! Не думай, що я не зможу тебе забути!

І ти пішов... і більше немає тебе. А я ж з ранніх років тебе любила!... Мені хочеться верещати від болю, але я мовчу... Читати далі.

А я б і радий у твій догляд не вірити... Не обдарована жодного разу, їх не краще. Лише тому вірші всі люблять слухати.

Віра Павлова: У мене є вірш, який точно відповідає на запитання «Що я буду… Мій дідусь нещодавно пішов, і я встиг взяти у нього інтерв'ю.

Біль свій тобі не покажу. Не повернешся - кажуть, все на краще! Ти не будеш щасливий із тією, іншою. Я тебе, рідний, ще мучу –