Нікуди не поспішаю душу мені зігрій

Тільки тобою я дихаю у липневій спеці. З нами міський шум та блиск ліхтарів. Нікуди не поспішаю, душу мені зігрій. Ану, ну...

Нікуди не поспішаю, душу мені зігрій. Нука нука підійди до мене швидше. Нікого не бачу окрім, тону з тобою. Якщо це не кохання, що тоді кохання?

Без тебе взагалі немає сенсу. Тільки тобою я дихаю у липневій спеці. З нами міський шум та блиск ліхтарів. Нікуди не поспішаю, душу мені зігрій. Ну...

Нікуди не поспішаю, душу мені зігрій. Нука нука підійди до мене швидше. Нікого не бачу окрім, тону з тобою. Якщо це не кохання,...

нікуди не поспішаю, душу мені зігрій, нука нука підійди ж до мене швидше, НІКОГО не бачу крім та ну з тобою, якщо це не кохання, що тоді кохання,

Нікуди не поспішаю, душу мені зігрій. Нука нука підійди до мене швидше. Нікого не бачу окрім, тону з тобою. Якщо це не кохання, що тоді кохання?

Нікуди не поспішаю, душу мені зігрій. Ану, ну, підійди ж до мене скоріше. Нікого не бачу окрім, тону з тобою. Якщо це не кохання,...

Am C Нікуди не поспішаю, душу мені зігрій! G Am Ну ка, ну ка підійди до мене швидше! Am C Нікого не бачу крім... тону з тобою,...

Нікуди непоспішаю, душу мені зігрій! – Ich habe keine Eile, meine Seele wärmen! Ну ка, ну підійди ж до мене скоріше! – Komm schnell zu mir! Нікого не бачу...

Ця надія не дає тобі зірватися і бути віднесеному далеко від бажання бути щасливим у набутій любові....Грів душу мені і тіло.

Мене в мені вірші врятують, як від спеки рятують землю трави. О, коли й мене колись, як землю посуха, наздожене година розплати, я не покаюсь...

Жаліти не треба, йди. І неси свою турботу. Так йди, ти так вирішив. Мені буде простіше, безтурботне. У вечірній обрій поспішай. Зірватися птахом перелітним.

Зі мною, буває, і таке ось трапиться - Пишу про те, що на душу лягає:... Нікуди не піти і не втекти мені (Та й навряд чи хочу і зможу)

І я поспішаю закрити вади, Не дивлячись на дощ і вітер, Загою біля дороги рани, Навіщо? Ніхто не помітить. А "Спасибі" мені не скажуть.

платити на Дні поезії «варязький гість», який був не більше однієї години з чотирьох і тим не менш спотворив все… Душу мені наповнив пристрастю.

Нікуди не манять, не лають –. Просто про мене не згадують. …Але ж від кохання не вмирають?... Мені довго душу роз'їдала жита сумніви, і багато сил витратити.

І нікуди особливо не поспішаючи. Космос усередині тріумфує «Ти - гарна!»... Допоможи і зі мною своє серце зігрій. ***. Світ добріший, ніби, і звуки я чую.

Зимовий колір його мені не знайомий... Сіре воно чи блакитне? – Я про це розповім потім.... А мені, чомусь, знову не до сну. Я душу нічим не зігрію.

А ти навіть не дзвонив мені. Образився... - Все добре, все тепер буде добре, люба, - прошепотів Майстер. - Я тепер нікуди не піду, ми будемо разом.