Не вгамувати мені душу

Хто кличе мене? Хто поспішає до мене? На що душі сподіватись? А кому доля біле світло пройти, І любов знайти, і біди не знати...

Мені довелося самому подорожувати довго світом. Так хотілося піти, розчинитись у мирській метушні. Не залишив у душі.

Я до вас з усією душею... У душі - печалі. І мені б їх угамувати… хоч якось… … Мамо, мені душу на виріст дали, не за розміром: Вона зсередини мені тисне,...

Нікуди не манять, не лають –. Просто про мене не згадують. …Але ж від кохання не вмирають?... Мені довго душу роз'їдала жита сумніви, і багато сил витратити.

Мені випала щаслива нагода у зв'язку з 60-річчям Дня Поезії... вгамування печалі, без чого людська душа теж жити не може,...

Не потримати їх у мерзлих руках... Я вишиваю свій сюжет. Я пришиваю чиєсь життя до душі. Мені чийсь голос шепоче:.

З твоєї душі спаде наріст. І ти почуєш духів мову. Їхні знаки, скільки не гризі. Чи не їжа для сухих умів. Але, духи, якщо ви поблизу. Дайте відповідь мені на цей...

Ми не заткнемося, поки ти не вживеш заходів! Мозок (голосом гіпнотизера): Ви вже не пам'ятаєте, в чому річ. Зовсім нема чого посилати мені сигнали.

Саме тому Крістіан не міг бутибайдужим. Але саме це і лякало закутого в... Не вгамувати мені душу свою ніяк. Усі є на світі, а не ти одна.

Немає слів, безмежні лише почуття. Не вгамувати мені душі своєї буяння. Немов промінь, що у дзеркальному просторі, Вона кидається у п'яній упертості.

Тобі, Господи, вирішувати про тяжкість гріхів, Яку мені за все нести розплату. Мені, Боже, без Тебе не зняти з душі кайданів, Не дай мені пустити душу мою в трату.

Природність в емоціях безперечна І щирості в почуттях не вгамувати. І якщо доведеться життя віддати покірно — Ось із цим я залишусь вмирати. За мною – душа...

хотілося мені крикнути їй у відповідь. Але крик застряг у моєму пересохлому горлі, я лише беззвучно ковтала ротом повітря. Я заснула, у спробах вгамувати мимовільні...

Нарісницях сльоза застигла, Не вгамувати мені туги в грудях. Все, що було зі мною, забула - Важливо тільки, що чекає попереду. У чорно-білій долі заблукала...

Я не могла не перебити Вероніку та не зняти з неї рожеві окуляри.... Якого біса ти залізла зі мною в одну ванну і труїш мені душу своїми любовними байками?

От кажуть, так довго не живуть, А тут – 15 років! Таке весілля. Мені цих почуттів сьогодні не вгамувати. Мені дали час, навіть дали місце, Я знаю їх давно,...

Я тобі душу відкрила... А ти крапельницю в неї поставив, – сумно посміхнулася вона. – А крапельниця потрібна. Інтоксикацію зняти... - Мені б чогось іншого.