Не пишеш не дзвониш не чекаєш

Не чекаєш, не пишеш, не дзвониш... Чогось чекати? А чи треба, хто скаже? Мовчиш, котрий день мовчиш, І час спасли вірний шлях підкаже.

Не думаєш… не пишеш… не дзвониш… А я сподіваюся… можливо… прийдеш… Але ти мовчиш… ти як завжди… мовчиш… … Німа порожнеча… пронизує серце…

Не пишеш, не шукаєш, звичайно, не дзвониш... А, знаєш, рівно о восьмій ранку стався сніг. Він нагадав тебе. Коли раптом не чекаєш, не сумуєш Він...

Немає тексту? Додай у коментах! Завантажити пісню Ірина Дубцова - Не дзвониш, не пишеш, не любиш і не цілуєш в mp3 якості intelsound.ru онлайн...

не пишеш надані сайтом Megalyrics.ru. Текст D Voice Не дзвониш, не пишеш знайдений у відкритих джерелах або доданий нашими користувачами.

У квартирі дзвонить телефон. Батько трьох дочок бере слухавку і не встигнувши відповісти, чує: - Це ти, моя жабочка? Батько: – Ні, це власник болота.

Не хочу ось так ось… далі жити… Ти мені на воді… чогось пишеш… Ти не кажеш… ні ні… ні так… На запитання мої… ти не відповідаєш…

Я так за тобою сумую... а ти не дзвониш, не пишеш... чекаєш що я знову зірвусь до тебе, як бувало не раз....

Сподіваюся не брешеш? Мій Улюблений дарувальник парків. Обійми ж, чого ти чекаєш! Мабуть, у цьому ставку Закоханих. Відбиваються сотнікарм,.

Ти не любиш, не чекаєш, забуваєш. І, мабуть, не віриш у мене. Свій біль я з собою забираю… Вже не пишу, не дзвоню, це ніби наша love story

Ти не пишеш мені, більше не дзвониш, Ти наодинці з ніччю говориш. Ти не бачиш сліз, плачуть небеса, Ти на мене не чекаєш, ти вчора пішла.

Ти не любиш, не чекаєш, забуваєш. І, мабуть, не віриш у мене. Свій біль я з собою забираю… Вже не пишу, не дзвоню, це ніби наша love story

Не пишеш, не дзвониш, не приїжджаєш... Лише вогником «онлайн» у мережі мигнеш... Тидишишь... ти живий... а це головне... І в серці, як печатка твоя...

Ти тепер не дзвониш і не пишеш, Не стоїш і не чекаєш під дощем. І на зустріч уже не поспішаєш ти, Все сумуєш, але зовсім не про нього.

А що не дзвониш і не снишся у снах? Туга і тривога огорнулися страхом. – А ти що не пишеш? Не шукаєш... Не чекаєш... Мені холодно тут, а надворі дощ.

Я тобі не дзвоню, не пишу. Не турбую затихлий біль. На побачення з тобою не поспішаю, Ноти чекаєш, недоторка-Асоль. Ти пробач і мене не звинувачуй За розлуки холодні...

Не дзвониш, не пишеш, не кажеш, де затримуєшся вечорами.... Він не дивився мені в очі, швидше кудись у далечінь, через вікна мініатюрного кафе,...

Але чому ти не йдеш, Давно не дзвониш і не пишеш, Напевно теж дуже чекаєш, Коли ж зновумене почуєш. Бережіть кохання Колись у тайговому селищі...