Не люблю чужих віршів

Не люблю читати чужі вірші: Рядки осідають у голові; Хочеться шукати їх у житті. І писати на картатий листі

Я не люблю читати чужих віршів, Та й своїх часом, не більше кількох разів. Мене смішить часом туманність пари фраз. Викриття-знімання кайданів.

Я не люблю читати чужі листи, А як раптом читають і мої? Я не люблю збирати свою образу. На цілий світ - я, може, не правий.

Я не люблю читати чужих поезій. Вони мені в тягар, подобу кайданів. Я ненавиджу чути брехливих слів. Про гордих, що покидали дах,

Я не люблю чужі міста За що мені їх любити? Вони – чужі Я ненавиджу відстані. За що? - За те, що вони надто великі.

Я не люблю, коли стріляють у спину, Я також проти пострілів впритул. Я ненавиджу плітки у вигляді версій, Червей сумніву, почестей голку, Або коли весь час...

Я не поет, Стихов читати не люблю, Чужих читати не вмію, А про своїх я скромно промовчу. Але іноді чогось нарине: То щось ляпну, То щось у риму...

Я не люблю людей, одягнених у маски, Приховуючи сутність та змінюючи фарби.... мені не потрібні чужі в житті ролі, я не люблю образи і нудьгу.

Чужі вірші не люблю, і власні набридли, закінчу — а все ж таки пошлю в журнал солов'їнітрелі. Пишу ці клятви, пишу,

Цитується: 118

Я ненавиджу в людях брехню. І не сприймаю пояснень. Адже людина як дощ весняний. А як він чистий, квітневий дощ! Читати.

Просто прочитати і суто теоретично засвоїти чужі прийоми вдасться далеко не у кожного. Швидше навпаки — після прочитання яскравого автора в голові будуть...

Юнацькі вірші, не опубліковані за життя Сергія Єсеніна. ПОЕТ. Він блідий. Думає страшний шлях.... І що я всіх люблю і разом ненавиджу.

Чи не обдарована жодного разу, їх не краще. Лише тому вірші всі люблять слухати,... Якщо "люблю" сказати не вам могла хоч раз,.

Я тебе кохаю за те, що ти. Не такий, як багато хто, не кожен, А духовний сповнений краси. Ти пройшов суворий шлях солдата, Не витрачавши весняного вогню.

Коли чужі сльози-не біда, І іноді таких я гнид зустрічаю. Краще не зустрічала б ніколи. Я не люблю коли мені обходять. На самому останньому віражі.

Тобою вже пишаюся і так люблю. І за тебе я Господа благаю...» «Синку, навчайся!», — просила сина мати: Ти за себе зумієш постояти, Але потрібен розум, адже в силі немає...

Я дуже люблю чужі вірші!. Я дуже люблю чужі вірші! На них уся надія та пісні. Свої не пишу: аж надто лихі. Чужі - римастей, словесних!

Вірші пишу, але рідкочитаю чужі, не люблю. Якщо чужі вірші гарні, – здається, ніби це я й написала, і стає гірко, що ти сам до цього не...

Ні. скажу... Тебе люблю, Господи свідок. Хоча в обличчя так не скажу. Зачиню міцно на клямку дверей, збрешу, сказавши, що не люблю.