Нам не страшні хуртовини мій друг

глибокого непритомності: пахощами: друже мій! — страждаю уві сні — освітленому: чи твоєю душею? і — не розумію 1980 Завірюха у вікні В. Я. завірюха у вікні та стіни...

Цитується: 118

Для кохання не вистачає нам місця. На димному грунті Землі -... Друг мій білокрилий, не відлітай! Ти посидь ще - спонукай зі мною.

А поземка крейда і змінювалася новими хуртовицями. Але куди віяв вітер?... до мене мій старий друг не ходить, а ходять у дрібній метушні.

Наче хоче сказати мені, Що я шахрай і злодій, Так безсоромно і нахабно. Хтось обікрав. Друг мій, друже мій, Я дуже і дуже хворий. Сам не знаю, звідки...

Мій друг, повір, скоро задзвенять краплі І потечуть струмки, гарячими сльозами льоду. Нехай обіцяють нам морози, снігопади та хуртовини Нам не страшні,...

сніговий край На самий край землі Де не йде трамвай Завірюхи там,... Дати у важкому сні Не зникай, прошу тебе Мій найкращий друг нічний Мені погляд...

«Чи не вийдеш до нього, мій друже?... Ахм909 (3481): Ти, знає дальньої мети Путівницький маяк, Чи вибачиш мені мої хуртовини, Моє марення, поезію і морок?

Гамзіною Вірш присвячений моїй найкращій подрузі Наталі – Ми цілий рік з тобою товаришуємо, Нам добре з тобою вдвох. Нам не страшна хуртовина і холоднеча,...

Ну, привіт, мій друже, заточений у крижинах. Ну, привіт, моє місто, мій старший брат.... Звик. Не страшний мені біль. І в суспільстві нашому дикому.

жит моє. Мені зовсім не звикати: часто розбивав собі нос»11. У наше завдання не входить коментувати це тяжіння до психологічно-.

Не знайшлося моє колечко. Я пішов з туги на луг. Мені навздогін сміялася річка: «У милашки новий друг». Не піду я до хороводу: Там сміються з мене,...

ні, що дав нам багато чого і не забрав майже нічого натомість (зауважте, до речі, що на відміну від більшості-... Нехай моє божевільне, жертовне багаття.

Мій друг давав команду братам. Вгору піднімаючи кулак! Приспів:... Не прийшла б до нас хуртовина. На день хоча б. І сніговик не сів на ялинку.

Монографію про мене два Сергія, два друга – хуртовина та завірюха, так і не зібралися написати.... Плач же, друже мій, сліз удаваних не ковтаючи,.

Де хуртовини твої співали. Як майстерні сопілки? Чому ти до нас не йшла? Осінь чудова була? Так, вона всіх здивувала. І була неповторна. Але на тебе, зима, ми чекали.

Щось відбулося з нами: з рибами, хлопчиками та дівчатками, але ми не вимовили себе, не намацали.... з аналізами так завжди, мій теплий друг.