Може мене нагодують вірші

7 квіт. 2011 р. — Все забрав у мене сусід.... Кабеля погодують, а потім мене...... Може задоволення хтось отримав?

7 жовт. 2008 р. — Вони думають мене там нагодують. А ось, власне, і близький прикол. Тобі блять ставлять манну кашу на стіл уфф... Консистенція жахлива

А ще мене нагодують, адже зранку не ївши. Перед ним така фіфа, та й спідниця у замші. Шлепаю до тебе назустріч. з ручкою-пістолетом.

Читати повний текст вірша - Василь Тьоркін. 1. Від автора.... А з чого мені брехати, друже? Розміркуй - який розрахунок?... А потім тебе нагодують, -

7 черв. 2018 р. — Хто проїжджав повз воду, брали мене на руки і везли до комбайна. Мама погодує, і знову я лежу вже на наступній копиці.

8 лист. 2003 р. — А може буде шарудити під ногами листя… А ось мій перший вірш… Написаний дуже давно, коли я… У мене тим інших не буває!

Охочих опублікувати вірші, прозу, публіцистику, живопис,... Можливо, в мене хтось закохається.... Сізіф на морозі погодує голодних котів;

6 бер. 2008 р. — Вона лауреат Демидівської премії в галузі літератури, її вірші впізнавані… завжди знайдуться люди, які нагодують мене, дадуть переночувати.

Що може бути значнішим за веселощі. Із супутницею милою вдвох?... Мене поспішайте проводити. Я тут сиджу як білий ворон.Де їх погодують – там і сидять.

І може всі вірші вже написані, можливо... Або не погодують таке теж траплялося... Пробач мені за біль, прошу, пробач за горе...... читати далі.

12 лист. 2021 р. — Нехай мене погодують солодко. Поцілують і в ліжко. Мені б до моїх двох років так двадцять... А поки я спатиму. Вірші про вихователя дитячого...

23 серп. 2019 р. — Що може тепліше і краще: Що може тепліше і краще: Чим світла мила душа: Так, випав мені в житті випадок: Я все пізнаю не поспішаючи...

-Гав-гав, - пролунав дзвінкий гавкіт пуделя Артемона. -Вічно цей кіт випрошує їжу, я, може, теж хочу смачну кісточку, але чекаю, коли мене погодують.

Ви потрапили на сторінку, де Вас побалують доладними віршами, погодують рідкісною,... Жодна людина не може грати з мстивою і підступною демоніцею,...

І гарчить трошки. Дай мені, Колю, лапу. І ходімо гуляти. Ми не гавкатимемо. І собак кусати. А потім повернемось. Разом ми додому - Мама нас погодує,

Ось що вистрілює з мене після їхнього горохового супу – морський бриз! …Відчуваю, там без мене не обійдеться!...Наразі погодує маленького!

А за мої думки мене можна спалювати на вогнищах, як у середньовіччі палили відьом та іншу нечисть...... Приголубить, погодує, постеле, наллє для зігріву.

А коли я буду мати і ти будеш мати, ти мені купиш великі чоботи, я залізу в калюжу, і в мене ніжки не будуть мокрі! – Подивимося. Може, ти тоді залазити...

Тепер зі сльозами обіймала мене, все згадувала «до війни» і дивувалася:... в мені опору, як тоді, у вже далекій Сіверській. Мене нагодували і...

І я віддав би Йому найкраще, що в мене є, – вів далі Федько. – Я віддав… Ми нагодували б Його кашею з молоком.... Але хіба Він може справді прийти?