Ми різні з тобою я дурна

— Спи, мишеня, замовкни! Дам тобі я хлібної кірки. І недогарок свічки. Відповідає їй мишеня: — Голос твій занадто тонкий. Краще, мамо, не їжі...

ми вдруге, згідно з Гафізом, ми, звичайно, з тобою розминемося. Я тебе ніколи не побачу. І виявиться таким мінімальним наше нерозуміння з тобою.

Я обіймати тебе довго і міцно. Буду, щоб справдився мій сон наяву. Щось вибухне в мені феєрверком: Ах, довгоочікуваний, я знову живу! Ми...

Ми з тобою, як різні птахи! Що ж нам чекати на одному березі? Можливо, я зможу повернутися, Можливо, ніколи не зможу.

Я до тебе йду – нашому ніжному коханню триває термін.... Ми з нею сестрички-близнята, але сказати що ми різні – нічого не сказати.

Ну чому ти раніше не сказав, що багатий, я б тебе одразу й полюбила б.... «Ми різні люди»: Микита Єфремов про стосунки з Марією Іваковою.

Відгуки та рецензії глядачів на фільм P.S. Я люблю тебе (2007) - P.S. I Love You... здатність багатьох акторів грати абсолютно різні характери, типи людей!

Я зрозуміла, що дуже прив'язана до Соколова. Розумієш? Дуже прив'язана. Я це випадково зрозуміла. І з ним мені подобається бути… Ми різні. І стосунки з тобою...

-Я, напевно, здається тобі дурною маленькою дурнею, - швидкозашепотіла Рейчел. - Наївною ідіоткою.... Я тобі не підходжу, ми різні люди, у нас різне життя.

А раптом вони пробурчать - дивись, які ми різні, І раді дружити, та, мабуть, з різних зірок.... А тепер я люблю тебе, милий, затьмарила світи Наше кохання.

Чи не я! А ми! – мене почав захоплювати розпач, до якого я була зовсім не готова. – Ми з тобою разом обов'язково придумаємо чим зайнятися!

Може, так було потрібно... Я ж дурна... Ти... Ти не слухай мене. Але мені... Мені все одно буде нудно без тебе. Я приходитиму до тебе, а ти тут...

на те, як були ми дурні. я не витрачу жодної стопи. ще у кожного дружок. у житті має бути гурток. інакше все твоє полювання.

Ми ж знаємо, що я не зможу народити сама... - Не хвилюйся, все буде гаразд.... Дурна! Але хіба це щастя – бути у когось на побігеньках? Стільки років!

Адже ми навчалися цілий рік в одному університеті. І я... Я справді закохалася в тебе. Першого вересня.... До знайомства з тобою я в принципі не вірив у кохання!

Я досі пам'ятаю свою приписку: Бабуся! Я дуже сумую за тобою.... Цілую, Л.» А потім ти надіслала нам телеграму про смерть дідуся, і ми терміново повернулися...

Я болем і ласкою повалена. Тепер я раба тобі та дружина. З тобою повінчані небом ми. Я дурна, ніжна, слабка, норовлива, незбагненна.

Та не я. * * *. Наші погляди тепер, як тіні. Воєдино не ліпляться. Ми з тобою пустка на сцені. Грандіозної нісенітниці. Ми могли б дихатистоліттями.