Мені душу поранили

Мені душу поранили обманні мрії, І палили променисті її очі. Здавалося, ніби вона, стомлена, Схилила голову на мої груди. І цю дівчину з очима...

А вночі снилися мені – сни небувалі. Мені снилися червоні квіти, квіти! Мені снилася дівчина, така мила. Така чудова, на вигляд – гроза. Мені душу поранили мрії...

Мені душу поранили обманні мрії, І палили променисті її очі. Здавалося, ніби вона, стомлена, Схилила голову на мої груди. І цю дівчину з очима чудовими...

2. Мені снилася дівчина, така дивна. Така мила, а погляд — гроза… І душу поранили обманні мрії. І...

Твої слова... так часто поранили мені душу. Не згадати мені, чого тоді хотів. І твій голос... ні, не хочу я слухати. Даремно я випробував себе на міцність.

Як боляче поранили мені душу, Як серце плаче та болить. Ще вчора були друзями, А сьогодні між нами щит. І що могло статися, я не знаю.

Навіщо ж поранила ти душу мою (виконавець: Камран Мамедлі)... Пройшли ті дні, пройшли побачення, Які ти не повернеш, Ти залишила мені лише страждання,...

Ти душу мені розбив на частини. І серце поранив до крові, Можливо я не знаю щастя, А що ти знаєш про кохання? Про справжню та красиву. Без лицемірства та брехні,

Текст пісні DAVA - Раніла. Ранила Ну, навіщо ти поранила,поранила, поранила мене? Вщент душа, на підлозі одні уламки. Під очима танула, танула...

Ти лишила мені лише страждання, І самотній тихий дощ. Навіщо ти поранила мою душу? Я не можу забути усмішку твою, Я тепер заради пропасти на краю,

Автор музики: Клімов Вадим Анатолійович. Автор слів: Климов Вадим Анатолійович. (C): Клімов Вадим Анатолійович. (P): РАВ. Формат: Pop. Параметри: 23/00:03:39/C.

Цитується: 116

Душу поранили мені. Будиночок вікнами в саду. Там, де чекає на мене мама, Де качала мою ночами колиску. Будиночок вікнами в саду. Замітає вперто. Золотий листопад

Климов Вадим - Ти душу поранила мені Торкнувшись рук твоїх по тілу тремтіння І серце б'ється нестерпно Так хочеться, щоб було все серйозно Як хочеться,

Ти душу мені розбив на частини І серце поранив до крові, Можливо я не знаю щастя, А що ти знаєш про кохання? Про справжню та красиву Без лицемірства та брехні,...

Втрата тих, у кого я закохалася, колись поранила мені душу. Тепер я переконана: ніхто нікого не може втратити, бо ніхто нікому не належить.

Ми присвячуємо своє життя нерозділеному коханню. Ми будемо говорити про страждання і біль.

Потім знову розлучилися, змінилися, і ось уже знову нова пара… Я нерозумію, хлопці, цього. Чи то відстала в цьому сенсі, чи то мені бабуся...

Ти лишила мені лише страждання, І самотній тихий дощ. Навіщо ти поранила мою душу? Я не можу забути усмішку твою, Я тепер заради пропасти на краю,