Я знаю любов’ю не люблячи грають

Чому, чому й не знаю сам, Я повірив твоїм блакитним очам.... Я без любові раніше, Як могла. Часом навесні. Жити я. Одна, не люблячи, Вдалині від тебе!

Я не вірю в кохання. Може, буду один, як і раніше. Але йду за тобою, хоч навіть не знаю куди. Бо в руках твоїх боязке полум'я надії.

Цитується: 118

Таке вміння грати без слів, експресуючи образ через жест, рух, погляд, в акторській майстерності завжди вважалося найвищим пілотажем. – Я не раз чула...

юсь під злитками золота, я завалений ними по горло, я не знаю,... кохання», яка певною мірою співзвучна його творчим шуканням.

На яку я не звернула б уваги, якби просто подивилася анотацію. Але як же наївно, нереалістично, такого кохання не буває!

Я ж не якась виконавиця, я автор, для мене це не жарт. — Що співатимете і менше гратимете в кіно? — Ну що ви, це можна...

Та чи погано раптом, усміхнувшись, кохаючи, За плечі обійняти дорогу. І я покохав би, звичайно, тебе, Коли не любив би іншу. Для почуттів не придатні...

Текст пісні "Я знаю це ти" НЕАНГЕЛІ. Слова: Так, я намагалася прожити без тебе. Так, я хотіла кохання - не люблячи. Але хтось вибив удачу із рук.

І не зрозуміти мене вам, якщоне знаєш тих ран, Що завдавав я коханим, залишаючи смуток,... Адже здохну я не через хворобу, а просто з любові.

Не знаю, ні, не знаю, хто ти. Але оживають усі мої мрії. І я заворожено уявляю. Тебе богинею чистої краси! 78. Я довго був любов'ю...

Так, я намагалася прожити без тебе. Так, я хотіла кохання не люблячи. Але хтось вибив удачу з рук, Знову згоряю та плачу вогнем на вітрі. Я знаю це ти, розбивав як...

Я не вправі робити вам такі запитання, я знаю це, я довго не вирішувалася.... Маня. Тим гірше, якщо ви доглядаєте її, не люблячи її.

Я знаю, поважати мене є за що. А коли пліч-о-пліч зі мною буде така душа — і ще більше буде за що... І повірте, і не люблячи мене, з часом,...

Я не знаю. Чи в цьому є той гіркий зміст, Коли згораєш, не люблячи? Коли біжиш до душі назустріч, Та впадеш, почувши кригу. І чи є та любов назавжди?

Я ж тільки в листопаді помітив поруч помічницю, яка стала незамінною.... Або погодилася б, не люблячи мене вибратися з батьківського дому. Не знаю...

Я думала, що осінь пейзажист, Вона ще й справді поетеса. Нічого в осені не просимо Затягнула душу в цю чудо-просинь, І тобі я прошепчу люблячи.

Я хотів... о , я сам не знаю чого... Так , тільки вас бачити , тільки.... Ви маєте рацію, я пожертвувала собою з кохання, але не до вас. ЮРІЙ.