Я забуваю ніжність руки твоєї

Я ж твої хвилі, а ти моє море. Забуваю, забуваю я. Джерело teksty-pesenok.ru. Всю нашу ніжність, радість та горе. Згадуй же, згадуй мене,

Забуваю, забуваю я. Всю нашу ніжність, радість та горе. Згадуй же, згадуй мене. Я ж твої хвилі, а ти моє море. Забуваю, забуваю я

Я забуваю ніжність рук, Твій голос чути навряд. З тобою життя пройдено коло, І позаду мої печалі. Нехай наше минуле пішло, Нас розділивши на половини.

Тема ранкового міста, божественної краси пісня 'Ніжність' поєднують героїв - і розлучають їх. … «Я вже й руку твою забула», – з докором скаже вона чоловікові.

тих рук, чия ніжність така розмінна, як бриж від вітру на ставку. До твоєї хати я більше не ввійду. До твоєї хати я більше не ввійду. Там погляди – як уколи жала.

Cm Ab Згадуй же, згадуй мене, Fm Bb Я ж твої хвилі, а ти моє море. Забуваю, забуваю я всю нашу ніжність, радість і горе. Водоспадом я увійду в тебе,...

Неба манна, / Що куштую, / Я Тебе не забуваю! 3. О мій Спаситель, серце зачепи / І в ньому запали святий вогонь / Любові Твоєї небесної!

Коли дивлюсь у твої очі. Я забуваю про все. Чарівна їхня краса... Мені нагадає ніжність руки твоєї. Мені не спитися знову. Цієї ночі можу я лише...

Ласкавим та ніжним твоїм голосом. Я люблю тебе не як інших – пронизливіше. Ти сама шкодувати вміла, знала як. Ніжне світло твоє і зараз рятівне. Зігріває...

У твоїх руках я забуваю про все, В очах твоїх коханих розчиняюся. З тобою я не жалкую ні про що, І в ласках наших грішних я не каюсь.

Хто чи хто? Так, я забуваю спорідненість. Але мені відбитки. Пальців твоїх, рожевоперстий час. Я міський розчин. Я залишаюся на сітківці.

Коли дивлюся у твої очі Я забуваю про все. Чарівна їхня краса Чарує більше з кожним днем. Я не втомлюся в них дивитися Ні вдень, ні вночі, ніколи.

А може, тобі здається, що твоя спрага набагато важливіша за твою віру? - Я забув.... Паузу, що пішла, заповнив Рудольф: — Я не забуваю!

Я читав казки. Багато читав. Можливо, це помилка, і твоя краса та ніжність не обсипалися б як листя з квітки під час стрибки від погоні.

Я пам'ятаю як знепритомніла від страху і прокинулася біля цієї ями,... Коли я дивлюсь у твої очі, я забуваю про все, я сам уже не існую.

Дмитро пройшов усередину і сів на стілець, розгорнувши його до себе. Він сів, обійнявши руками спинку стільця. — Я був дуже схвильований... Ти кудись зникла, боявся,...

Обома руками я обхоплюю його за шию, щосили тягну до себе, а сама повертаю голову так, щоб носи не заважали нам цілуватися.