Я тобі не відповідаю проза

Цей голос мені нагадує минуле, тому я його намагаюся не слухати і не чути... Або відповідаю: "Я тобі не вірю!" Так, я не вірю тобі!

Я ж . не поділяю ЖОДНИЙ з ЙОГО інтересів. Звісно, ​​не відповідаю: навіщо? «Малюку, ну що таке? Чому не можу до тебе додзвонитися?

Я не знаю, як говорити з тобою. Ти не читаєш мої смс, мої листи... Не відповідаєш на мої дзвінки. А мені погано... Розумієш, я люблю тебе.

Дякую тобі. Я боялася себе. Дуже боялася. Боялася своїх дій, думок. Мені так хотілося бути з тобою. Ні, не десь на вулиці. На...

Ми самі не розуміли, як наше кохання ламали, порожні слова кидали: "Пробач мене"... все було так красиво, я ні про що не просила... я просто тебе любила.

Чи люблю я тебе? Відповім, ні на хвилину не замислюючись, що так, і навіть дуже. Але проблема в тому, що моєї любові не вистачить для того, щоб зберегти наші...

Не віддаюся я малій прозі. Ну, якщо качки - це свято, В іншому болоті опинюся, На вечерю тільки й згоджуся... А якщо лелека або...

Чи люблю я тебе? Відповім, ні на хвилину не замислюючись, що так, і навіть дуже. Але проблема в тому, що моєї любові не вистачить для того, щоб зберегти наші...

Я бадьоро відповідаю на запитання, спілкуюся з людьми і часом танцюю… “Часом я думаю, щокраще б тебе і не було, і тут же розумію, що краще за тебе і немає”…

Тобі я не відповім... Зрозумій, сама не знаю я. Але я прийду на зустріч. Востаннє тобі я посміхнуся, а може, поцілую. Зрозумій: тебе я любила.

я тобі не відповім логікою, просто видихну: спокушений. А своєрідний гімн несвідомому, що прозвучав у Вознесенського, сприяє докорам і...

Промчав рік... ми навіть не встигли озирнутися.... У день, коли я тобі не відповім. Сотні слів втратить значення. Стане холодно. Я не зауважу.

Сумую, коли не відповідаєш мені... Рідний мені до душі і дуже близький... Ти знаєш... Я сумую за Тобою... Не знаю тільки, Ти сумую за мною?

Люблю тебе, коли не відповідаєш… Коли слова розсиплеш, наче сіль… … Пишу тобі у сльозах, але я не плачу! Так щастя ллє моя душа з очей…

Відповім: «Можливо люблю я тебе. А люблять без оглядки. Так, ти - цинік... і егоїст, Але...... Не зможу тут я слів підібрати... Не допоможе мені навіть проза.

Вибач мені за те, що я так сильно сумую за тобою… … Якщо ти зараз не знайдеш і не поцілуєш мене, то за винишку я не відповідаю!

Не питай, я не відповім, Я не знаю, навіщо в цьому світі так мало тепла… Знову на місто навколо опускається казковий вечір, А на душу навіщось...

Посмішка щастя з обличчя не сходить, веселі вогники в очах усібродять, поки холодна злива в душі... чому я тобі не відповідаю? тому що немає бажання!!

Не бачиш, що вони наробили з огорожею? Хіба так будують, невже штукатурку завдають таким чином? І це називається роботою? Невже я тобі не казав...

Юра, можна – я не відповім на це запитання? – Ні, – твердо сказав він. - Це тобі нічим не загрожує, я не бачу причин приховувати.