Я стою на місці вірші

Я стою на місці. Не рухаюся не вперед і назад. Стою я на цьому місці. І думаю: Ну от стоячи я тут і стою. А чого стою?

Я стою на своєму місці, А довкола стоять інші. Хто сказав, що мені не втішно. Бути собою у цьому світі? Несхожий на інших

життя мене не вчить. я – дурень. я наївний, як у далекому дитинстві. від кохання до ненависті – крок. я ж, рота розкривши, стою на місці! минуле стоїть...

я ж, рота розкривши, стою на місці! минуле стоїть, як у горлі ком: усіх люблю, з ким час розлучив! якби я звався кораблем, то його давно б...

Немає житла у собаки моєї. Самотня, ходить ринком. Де солоні води Підкинуть холодну рибку, Залишаються сліди на піску. Навіть хвіст позначений.

Стою над снігами на краю стремени; Орел, з віддаленої піднявшись вершини, парить нерухомо зі мною нарівні. Звідси я бачу потоки народження. І перше грізних...

Проте його вірші досі продовжують формувати наше сприйняття поетичного слова і багато в чому співзвучні з нашим історичним досвідом.

Вже в тому віці він думав про своє місце в житті, про те... Ось так я й хотів назвати її: «Як я вчився писати вірші».

Я запам'ятав з дитинства. Що сказав мені світлофор: «Якщо ЧЕРВОНЕ світлогорить. СТІЙ на місці, шлях закритий». Я стою, спокійно чекаю. Я на червоний не піду.

Я стою і дивлюся на перехожих. Знову змінюються куртки, чобітки. І вони на мене дивляться теж, Адже зустрічають людей по одязі... А мене в житті мало хвилює,

"Сьогодні пізно ворушити колишнє,. Не знаю, так чи не так я жив,. Не мені судити про те, чого я стою,. Але я тебе дійсно любив."

Ти стоїш на порозі травня, Наче зіткана з пісні, І загадкова, і проста. Я розпещений щастям мало. От стою і боюся ворушитись: Раптом...

На них я нареченим одягнувся. Вже ми разом п'ятдесят. А на неї ніяк не надивився. Вийшла збірка поезій Володимира Миколайовича,...

Я стою зі знайомим абатом Високо в амбразурі стіни. …Військової ради фронту вирішили виїхати до району Бердичева, щоб на місці розібратися в обстановці.

І найкращого подарунка я не знаю! *** Наперекір мінливій поголосці... Якщо в житті чогось досяг і стою, І в коханні ти моєї не помилилася жодного разу - Я в боргу...

Я стою, гублячи крихти хліба В золоту, рожеву гладь. Спливають біленькі крихти, покружляючи між листя золотих. Тихий промінь мої цілує ніжки І...

Я втомлююся відсунути столичної, Стою на місці, п'ю і курю, Лаюся матом чудово... Намагаюся зробити крок – не можу! А з моїх вуст летять прокляття. На всіх та кожного.

Я стою на нашому місці для побачень, Місті виконання всіх твоїх бажань... Похмуро самотнім став наш куточок, Холодно всюди, я зовсім промок!

А я стою з букетом троянд, шукаю тебе очима. Так багато людей....Повз мене пройшов останній пасажир, А я стою все в тому ж місці, очікування.

Керую всім Я. Ти прийми привіт великий, І, на місці ти не стій, Поруч я стою завжди, Проведя в дорогу, час. Поміркуй, посидь, Як же в інший світ іти...