Я сон чужий турбувати не хочу

Я сон чужий турбувати не хочу, Досить ми з тобою проклинали. Один я вмираю – і мовчу. Навіщо нудьгувати, оплакувати втрати? Коли б хоч легше було від того!

Я сон чужий турбувати не хочу, Досить ми з тобою проклинали. Один я вмираю і мовчу. Навіщо нудьгувати, оплакувати втрати? Коли б хоч легше було від того!

Я сон чужий турбувати не хочу, Досить ми з тобою проклинали. Один я вмираю - і мовчу До чого нудьгувати, оплакувати втрати? Коли б хоч легше було від того!

Я сон чужий турбувати не хочу, Досить ми з тобою проклинали. Один я вмираю – і мовчу… Тієї безодні сам я не хотів би бачити, Яку ти можеш висвітлити.

Я сон чужий турбувати не хочу, Досить ми з тобою проклинали.... Тієї безодні сам я не хотів би бачити, Яку ти можеш висвітлити.

Я сон чужий турбувати не хочу, Досить ми з тобою проклинали. Один я вмираю – і мовчу. Навіщо нудьгувати, оплакувати втрати? Коли б хоч легше було від того!

Я сон чужий турбувати не хочу, Досить ми з тобою проклинали.... Присвячено воно Авдотьї Панаєвій – коханій поета, яка так і не стала його дружиною.

Я сон чужий турбувати не хочу, Досить ми з тобою проклинали. Один я вмираю - і мовчу...» МиколаНЕКРАСІВ (с)

Я сон чужий турбувати не хочу, Досить ми з тобою проклинали. Один я вмираю — і мовчу... З цим віршем пов'язана разюча...

(1855) Н. А. Некрасова (1821 1877): Замовкни, Муза помсти та смутку! Я сон чужий турбувати не хочу, Досить ми з тобою проклинали, Один я вмираю і мовчу.

Я сон чужий турбувати не хочу. Досить ми з тобою проклинали. Один я вмираю – і мовчу. (Ямб.) Вже вечір настає. Хвилюваний мріями,.

Замовкни муза помсти та смутку! Я сон чужий турбувати не хочу. Досить ми з тобою проклинали, Один я вмираю – і мовчу. 1. До чого нудьгувати, оплакувати втрати?

Замовкни, Муза помсти та смутку! Я чужий сон турбувати не хочу, Досить ми з тобою проклинали, Один я вмираю — і мовчу.

Замовкни, Муза помсти та смутку! Я сон чужий турбувати не хочу, Досить ми з тобою проклинали. Один я вмираю — і мовчу.

Я сон чужий турбувати не хочу, Досить ми з тобою проклинали. Один я вмираю – і мовчу. Навіщо нудьгувати, оплакувати втрати?