Я не зміг забути твої страждання

Стояла вдалині, я мовчки лише дивився. Твоя сім'я кричала у слід «перемога» І нас тоді ніхто не пошкодував. І я не міг забути твої страждання

Я мовчки лише дивився. Твоя сім'я кричала перемогою. І нас тоді ніхто не пошкодував. І я не зміг забути. Твої страждання

Стояла вдалині я, мовчки лише дивився. Твоя сім'я кричала у слід перемога. І нас тоді ніхто не пошкодував. І я не міг забути твої страждання

Я мовчки лише дивився. Твоя сім'я кричала перемогою. І нас тоді ніхто не пошкодував. І я не зміг забути. Твої страждання

На ганку твоєму.... І розлучитися не можемо на мить.... Повз милих віконець твоїх.... І світлого кохання.... Я пройду, - мені їх вік не забути.... Ти мене ніколи, ніколи,

мінорну тональність, стиль авторської пісні, її інтимність не передбачають вираження яскравого позитивного початку.... Твоє обличчя я бачу знову так близько;

Ніколи я забути не зможу. Жовта облуплена будівля... Що не зміг виправдати твоїх юних надій. Що змінював напрямок частіше за одяг.

Але чого ти зможеш навчити інших, якщо не зміг нічого сказати навіть мені... Він занурив нас у світ своїх тривог і страждань, але я не зовсім зрозумів навіщо.

Я будунудьгувати, я мріятиму, щоб ти про мене не зміг забути... Я буду страждати, сподіватися, чекати... я тебе завжди любитиму. Пошепки губи твої мені...

Цитується: 126

Ця надія не дає тобі зірватись і бути віднесеному далеко від бажання… Я не можу не бачити Природу, яка б оточувала нас, не можу забути твоє...

Але... дозволь мені позбавити тебе твоїх страждань. And put you out of your misery? …Я хотіла викинути це з голови, але не можу.

У нечистоті твоїй така гидота, що, скільки Я не чищу тебе,... Навпаки, біблійний Бог змушує євреїв вічно терпіти страждання та жити майбутнім...

«Колись, друже, ми зустрінемося знову, Я віддам тобі всю теплоту і любов. Зможу тихо торкнутися твоєї м'якої щоки,

І ось я скінчив життя моє. Останній гімн співаю собі. А ти з тривогою хворий. Не плач даремно наді мною. 1913-1915. * * *. Я поклав до твого ліжка.

Якщо чесно, то я зовсім не бачу твого сенсу… … я думав, ви сестри. Війна, ти ще страшна тим, що зустрівши тебе одного разу, про тебе не можна забути.

Те, що я нічого не зміг зробити. Ні змусити мене покохати мене, ні забути твого батька. Не зробити її хоч крапельку, ну зовсім небагато, щасливою.

Те, що я нічого не зміг зробити. Ні змусити її мене покохати, ні забути свого батька. Не зробити її хочкрапельку, ну зовсім небагато, щасливою.

Те, що я нічого не зміг зробити. Ні змусити мене покохати мене, ні забути твого батька. Не зробити її хоч крапельку, ну зовсім небагато, щасливою.