Я не дам тузі

Колись Горін пообіцяв: «Я не дам померти вам від туги», — і обіцянку дотримався — його вистави й досі йдуть на аншлагах. Над...

Здогадався і зрозумів я життя обман. Не ремствую на свою незавидну частку. Не страждає душа від туги і від ран. Не допоможе ніхто ні стражданням, ні горю. 1911-1912.

Жінки в ложах зітхнуть, Скажуть з усмішкою - Хоробрий блазень. Так, я блазень, я циркач... То що? Нехай мене так звати вельможі,

Цитується: 118

"Тоска" (італ. Tosca) - опера Джакомо Пуччіні в трьох діях на лібретто Луїджі Ілліки і... Скарпіа допитує Тоску. Вона спокійна, але лише до тієї хвилини, поки не...

обіймаю з такою тугою, ніби хтось тебе забирає. Коли чую тиради підленькі товариша, що оступився, я шукаю не подоби — оригіналу.

А не даси — тоді проп'ю долото! — Я ягід не носив? — знову Лісовик голосив. — А кори по скільки кіл приносив? Надривався здаля, всі твоєї забави для,

Але коханого немає, ні обійняти, ні забути, Я смутку його нанизала на нитку. - Що ти плачеш, сестро, сум занудиться, Де тепло твоїх губ, де усмішка твоя?

Самотнім не будеш ти, ні. Та й я не залишуся одна. Тільки радостей спільних та бід. Не подарує нам більше весни. І сумна рима туги.

Ім'я моє – Тоска, Ну а твоє – Легіон. Я розірвана на два шматки. Ім'я їх – Реальність та Сон. Я приходжу в... Ія не дам їм, не дам зав'яти. Ім'я моє - Тоска.

туга! Ти, як хижий звір, близька. Жертв тобі все мало. Забирайся геть, туга - Ні до того пристала! Я не дам собі прірви. Чи не гарчи, не гаркай.

Я не дам хлопця калічити. - Ви мене недооцінюєте, - озвався начальник охорони. – Бинти та накладена шина – більшого Тоски не буде потрібно.

Він сказав, що відразу ж по приїзді прийде до нас і якщо я не відмовлюся від нього, то ми скажемо про все бабусі.... Я вам не дам поганої поради.

Пане, я проста людина, я в цьому нічого не розумію.... що всі коні розбіглися, а залишилася тільки одна, я все одно дам їй поїсти.

туги. Не хочу говорити гучних слів Клястися в темряві, що люблю я З тих у... не брехати мені Ну а я, не дам в образу У лабіринті бідна землі Помру без тебе від...

Чому ти не даси їм надію жити? Навколо одні догми, одна мораль. А я хочу бути твердою, як сталь, І не вірити ні книгам, ні в «Благий шлях».

Ні, не треба. Нудно тут, все одно піду. — Шкода мені тебе відпускати: працівник ти добрий, — задумливо сказав Тихін Павлович. — Ні, я піду.

Може, ти даси пораду? Хоч якийсь. Щоб не думати… Я не зрозумію, чому ти не можеш викинути розповідь своєї господині з голови? Що у ньому особливого?