Я над прірвою вірші

Я стою над урвищем прірви... Стрибнути вниз, чи ще почекати. Стрибнути вниз, і забути про весь клопіт. Чи жити, продовжуючи страждати?

Я стою над прірвою. Руки опустивши. Як же бути вільною? Якщо мало сил? Зав'яжіть руки. І я стрибну вниз. Тільки не тримайте-занадто мало сил.

Що любиш, дуже любиш!" І відповідала ти, І вірив тобі знову. В обіймах краси. І тіла неземного. Над прірвою в житі. Я був сильний...

Єлизавета Хапланова, м.Макіївка. http:www.stihi.ruavtorvetta (МСПУ, КЛУ)Храни Бережи його, Боже, у долонях вселенських, Серед спеки, вітрів,...

Читати вірш поета Ок Мельникова - Над прірвою на брехні на сайті Рустіх. Найкращі вірші поетів класиків.

вірші текст пісні · #94095. На краю над прірвою стою я і здається, що нема більше сил і зробивши крок уперед зітхну я вільно, а зробивши крок назад повернуся я в...

Вірш «Над прірвою». (Вступ до поеми). Стоять наді мною гори... І я, спотикаючись у піні. Недобрий, гнідий Лаби,

Який раз я на краю? Який раз сумніви градом? Лише крок – і глибина. Політ у глуху невідомість. Лише прірву по долі дана, Хто...

Вірші І. Миколаїв Музика І. Крутий Виконавець І. Алегрова. Скільки нам іти, скажи? Минад прірвою у житі. Раптом станеться, що забудемо ми

Стою над прірвою. З оголеною душею. Життя втрачене даремно, Я сміюся з долі. За минулими роками. Я не плачу, повір. Що таке рік?

Міжнародна літературна мережа Общелит: obshelit.ru – портал сучасної поезії, вірші, поетичні конкурси, літературні премії.

Текст, слова пісні Андрій Луговий (Швидких) (виконання, вірші, музика) - Над прірвою у брехні, відео.... І жити легко і радісно, ​​нехай навіть я не правий.

Уздовж урвища, над прірвою, по самому краю. Я коней своїх нагайкою стьобаю, поганяю… Щось повітрі мені мало — вітер п'ю, туман ковтаю,—

Назва твору: Над прірвою. Автор: Людмила Кльонова. Сучасний... А я ось рада, що ти мене читаєш, Сашко... І рада, що подобається... Дякую!

Я з першого дня це зрозумів... Наче на повному скаку. Коня раптом над прірвою підняв. - І я без тебе не можу. Я стільки чекала! І втомилася.

Доведи, паршивий вірш, Що вірші писав не на замовлення! Невідомо, чи був літак, Той, що не збивали ми жодного разу!

Коли я йшов сюди, я згадав вірші Мандельштама: «…Повітря похмуре воложне і гулке, добре і не страшно в лісі. Легкий хрест одиноких прогулянок Я покірно...

Я над прірвою сміливо стояла я надпрірвою сміливо стояла І дивилася наполегливо вниз, Метри життя шостою вимірювала, Як зарозумілий еквілібрист.