Я давно не пишу вірші без тебе я пишу лише прозу

Режисер – Шота Гамісонія «Я давно не пишу вірші. Без тебе я пишу тільки прозу... Написав два нещасні рядки. Тут кохання роздають?

Я любов до тебе розміняла на міцний сон, Натхнення, солодкий чай… Але тепер не пишу вірші я, А наперсно брудню листи.

Чи тобі в тому сумніватися! Тільки чекав я не вечір, ні. Чекав я десять, а може статися, Усі п'ятнадцять чи двадцять років. Тому і...

Я почав писати вірші. Адже це не просто так. Це все вона-Любов. Адже я раніше не писав і навіть не було бажання. А тепер дивлячись на тебе – я пишу.

Я в повторність зустрічей давно не вірю,... тому вірші всі люблять слухати. Що в них пишу від серця про тебе. У всіх моїх заслугах і чинах.

Я не закоханий Шекспір ​​і не вмію писати сонети. Але одного разу почала писати… Без тебе минають дні, але часом здається, що ти десь поряд.

Я давно пробачив, Перестав писати сумні вірші. Тепер ти пробач, За те, що багато дивував я. І не готував тобі смачні сніданки.

А по-друге, я вже давно не шанувальниця Наталії Орейро, просто мені подобається... Так, я теж говорила, що не можу прожити без тебе жодної секунди...

Я не пишу тобі... і ти мовчиш у відповідь, Але вранці до болю руки в кулаки стискаю... Мені хочеться взяти телефон і написати: "Привіт!" І крапка в кінці … А...

Не вір, що я тебе давно забула, Не вір, що час стер образ твій.... Я пишу вірші, у яких лише горе. Злюсь на цілий світ і на саму себе.

Я тому пишу, що слів сказати не смію. Закохався я. Мені слів не кажи.... Без тебе я був безлюдним островом. Я – дикун, зате ти надто...

Я люблю своє життя, Тому що ти в ньому, А тебе - тому... Писати вірші я не вмію, але для тебе пишу свій перший вірш: по-перше, я тебе...

Цитується: 118

Я листи у віршах пишу, До тебе вони долітають, Ти тільки читай, прошу. Кільцов Олексій. *****. Мені тебе з тобою не вистачає!

Я пишу навіщось новий вірш. Стриженьком на м'ятий папірець. Аби голос у голові не стих. Завтра буде день і буде їжа.

І вірші б писати закинув. Аби тонко торкатися руки. І волосся твого кольору восени. Я навіки пішов би за тобою. Хоч у свої, хоч у чужі...

Це не я пишу. Це пише Л. Я. Гінзбургщ Протиріч себе, вона пише прозою. Місцями образної – теплого дихання світу. Місцями конотативної — у Тірі можна...

Я на неї намагався не дивитися, Не по собі мені було, і про смерть,... але раптово я помітив що пишу якимось безглуздим неритмізованим який не люблю і...

Я не знаю, наскільки Костя радому, що я зрештою послухався його порад;... А з чого вивзагалі почали писати на суспільно-політичні теми?