Їм не зійтись ніколи

Їм не зійтись ніколи! Я бачив гірські хребти, Химерні, як мрії, Коли в годину ранкової зорі. Курились, як вівтарі, Їх височі в небі блакитному,

Простягнені в повітрі давно Обійми кам'яні їх, І прагнуть зустрічі кожну мить; Але дні біжать, біжать роки – Їм не зійтись ніколи!

Їм не зійтись ніколи! Я бачив гірські хребти, Химерні, як мрії, Коли в годину ранкової зорі. Курились, як вівтарі, Їх височі в небі блакитному,

Їм не зійтись ніколи! Я бачив гірські хребти. Химерні, як мрії,. Коли за годину ранкової зорі. Курилися, як вівтарі. Їх виси в небі блакитному.

Той занедужав, не переніс Праць далекого шляху; Він був, здавалося,... І прагнуть зустрічі кожну мить; Але дні біжать, біжать роки – Їм не зійтись ніколи!

Простягнуті у повітрі давно. Обійми кам'яні їх, І прагнуть зустрічі кожну мить; Але дні біжать, біжать роки – Їм не зійтись ніколи! Михайло Лермонтов – Мцирі.

Простягнені в повітрі давно Обійми кам'яні їх, І прагнуть зустрічі кожну мить; Але дні біжать, біжать роки – Їм не зійтись ніколи! Я бачив гірські хребти,...

Їм не зійтись ніколи! Я бачив гірські хребти, Химерні, як мрії, Коли в годину ранкової зорі. Курились, як вівтарі, Їх височі в небі блакитному,

проте це неможливо: «Але дні біжать, біжать рока — Їм не зійтисьніколи!... У монастирі, куди був принесений у тяжкому стані, він «на допит не...

Але дні тікають, тікають року; Їм не зійтись ніколи. Гірські хребти Мцирі порівнює з «химерними мріями», а хмари, що пливуть небом,...

Їм не зійтись ніколи. Так протягом семи років творча пам'ять Лермонтова все ще зберігає образ, який він зустрів уперше в поемі...

Простягнені в повітрі давно Обійми кам'яні їх, І прагнуть зустрічі кожну мить; Але дні біжать, біжать роки – Їм не зійтись ніколи!

Їм не зійтись ніколи! Я бачив гірські хребти, Химерні, як мрії, Коли в годину ранкової зорі. Курились, як вівтарі, Їх височі в небі блакитному,

один до одного «кам'яні обійми» в надії з'єднатися, проте це неможливо: «Але дні біжать, біжать рока — / Їм не зійтись ніколи!

Але дні біжать, біжать роки – Їм не зійтись ніколи. Так само і герой у своїх мріях розтягнув обійми в очікуванні зустрічі з рідними, але полон і поневолення...

Простягнені в повітрі давно Обійми кам'яні їх, І прагнуть зустрічі кожну мить; Але дні біжать, біжать роки – Їм не зійтись ніколи!

Їм не зійтись ніколи». Так і Мцирі у своїх мріях простягав обійми в очікуванні зустрічі з рідними, але полон і рабство, наче гірський потік,...

поетичності, емоційністю (про це свідчить оклику пропозицію: «Але дні біжать, біжать роки - / Їм не зійтись ніколи!»).

Мені було надто дано! Простягнуті у повітрі давно. Обійми кам'яні їх. І прагнуть зустрічі кожну мить; Але дні біжать, біжать роки –. Їм не зійтись ніколи!

Коли потік їх поділяв: Простягнуті в повітрі давно Обійми кам'яні їх І прагнуть зустрічі кожну мить; Але дні біжать, біжать рока — Їм не зійтись ніколи!