Адже ти її не любиш вірші

Не вірити, не любити і думати наперед.” Автор невідомий. Сумні про кохання Минулий Час… Але ж балував ти мене спочатку.

А ти її не любиш... я ж знаю, Я в житті б у тебе не з'явилася,... Звичайно, адже втекти від щастя простіше... І ти втік, сказавши - так буде...

Я раб, ти ж моя доля. Бажань немає, є лише ти. Адже я помер, як людина. Але живий як раб твоєї любові. Але ти рабів не любиш...

Люблю тебе я одного, Але ж ти це й не знаєш. Ти не зрозумієш напевно мене, Як важко все-таки любити тебе! Хотілося крикнути на весь...

Забудь його, відчепись і думати перестань! Адже в нього є інша, не така, як ти, а тупа». Мені похуй було на їхні слова, Тому що я любила тебе...

Та так тихо і мовчки, без криків, істерик... адже ти навіть не знаєш, що коли ти... Кричи, плач, кричи, кажи як ти його любиш і як він тобі дорогий, як його не...

Нехай знову ти цілуєш інших. І до мене не прийдеш – не біда. Все одно я люблю тебе, чуєш? І любитиму тебе завжди. Навіть якщо випадково побачу,

І ти думаєш про когось іншого, Я сам люблю тебе не дуже,... І ніщо її не кине в тремтіння, - Хто любив, вже той любити не може,

Ти почуттів не знайдеш гарячої. Іди і в душі моїй царюй! Я весь тут – бери та володій! Жар-птиця блиснула очима, І суворо сказалавона: - Кохання? Її немає...

Я це знаю. Навіщо ж я люблю тебе? Навіщо я мучаюся, страждаю, Навіщо кохання стережу? Адже ти не мій... Навіщо долею не судилося тебе дізнатися,

І точеного ритму у віршах. Я люблю помріяти біля вогню, Покреслити собі щось у зошиті… І зрозуміти не можу – заради чого… Ти хотів… подивитись…

Як просто може і не бути її! Країна твоя де немає ні гір, ні моря... Адже ти світити не в змозі їй на зло! Ти, лише торкнувшись полум'я,...

Багатьом ти сідала навколішки. А тепер сидиш ось у мене. Нехай твої напівзаплющені очі. І ти думаєш про когось іншого. Я ж сам люблю тебе не дуже.

І його не змусиш кохати. І ти раптом зрозуміла, що це кінець, Що болючіше вже бути не може. Його поряд немає – у твоєму серці жах. І ніхто...

Адже у світі немає тебе ніжнішої. І більше немає прекрасних… У мені не сумнівайся. Я люблю, Ти тільки в коханні проси поради. Тільки тобі її я дбайливо зберігаю,

Адже ти його невіддільна частка, Я наші почуття від усього уберегу, І нічого поганого з нами не станеться, І, якщо навіть трісне світ навпіл, Своїм гарячим...

Адже проблеми – не жіноча справа, Ти про них подбаєш сам. Ах, як хочеться бути цікавою, захоплені погляди ловити. Але тобі лише дарувати свої пісні.

Жодних віршів? Чорт забирай, я ж велів місіс Фрейзьєр кинути пару книгразом із сандвічами! Белінда спантеличено наморщила лоба. – Але ж ти не любиш...

Навіщо ти бігаєш за нею, Адже я знаю, Що не любиш. Навіщо ти «казки» говорив, що ти її забудеш. 06.04.2005 р (16:20) ******** Навіщо пише...