А вічна була така ніжна

У ньому було все, що потрібне, а тепер. Зламався зв'язок і нікуди не подітися… Посмішки цієї ніжної, світлої, приймаю втілення.

Дивіться ніжно так, серце пестите. Зірки небесні, зірки далекі! 1911. І. Д. РУДИНСЬКОМУ... Колись я ж був удал,. Розбійничав і грабував.

мабуть, не пригадаю всіх, адже минуло шість десятків дуже різних років.... А інакше навіщо на землі цій вічній живу?

Загінна дружба була неспокійна. Адже така навіть вірніше! І наші хлопці пишаються гідно. Студентською дружбою своєю! Як клятва: "Вірніше,.

Я до тебе йду – нашому ніжному коханню триває термін. І останній трамвай,... Мені просто було зовсім нема чого одягнути, а я хотіла добре виглядати.

Сповнений вічної втіхи! Нехай твій сон та спокій. В годину безмовний нічний. Ніжних звуків пестять лобзання! (Палермо, 5 березня 1882 р.) У К.Р. та у А.А.

А. Пушкіну. «Йде старий важкий рік...» «Є хвилина одна, лише одна в цьому вічному просторі...»... А я ж був готовий. Хвилиною раніше балагурити.

одягнений чомусь не в рясу, а у радянську міліцейську форму кольору блакитних песців.... Дурню, це ж була наша церковна весна, – ніжно сказала вона і...

Адже це було далеко не так.... осягав малознайомий мені світ російського Північного Заходу. Тутнавіть трави і квіти були іншими - неяскраві, ніжні, пахучі.

Першою, кого вони побачили після повернення додому, була Марина, яка намагалася захистити найніжніші рослини від запеклих променів. Юля почувала себе винною за...

Адже всі ці deus(и) – демони-біси уявляють, що розірвали кармічну петлю своєю... лукавий, гострий і ніжний, що міняє місцями суті і перекидається. А...

з Канікули йшли далі своєю чергою, але щось не було Катюші спокою. Поки Вадим був у від'їзді,... А адже Галка завжди була такою чуйною, такою відданою!

А Вікторії...? Навіщо їй стільки всього, адже вона ще маленька? Ти в мене, ти в нас золото! Ми тебе кохаємо! - Вона підійшла, ніжно його обійняла і поцілувала.

А зараз, швидше за все, переминається з ноги на ногу, дивлячись на... Знайомство з нею було неминучим, адже її оселю відокремлював від хатини Абдула лише...

нічого поїсти... а гордість не дозволяла нам звернутися до сусідів.... би іншим шляхом... я ж була жорстоко принижена, коли довелося жити за чужий рахунок!

Хелен розплющила очі, перший сонячний промінчик ніжно лоскотав живіт.... А можна було б залишитися вдома, довго ніжитись у теплому ліжку, пити гарячий чай і...

Не ганьбити, а шкодувати тебе я буду! — Бідолашна сестричка,— сказала Сефіза, ніжно цілуючи Горбунью,— незважаючи на свої негаразди, вона ще мене втішає і заспокоює...

А в конструкторському полі – вічний аврал… І оре, і оре сивий генерал!... Адже все, щопромчалося, - все було не дарма. Так багато гарного життя подарувало...